Фото від ШІШоколадна салямі з печивом пан ді стелле
Інгредієнти
- 100 г печиво пан ді стелле
- 100 г сухе печиво
- 120 г Вершкове масло
- 2-3 ст. л. Нутелла розм'якшена
- Цукрова пудра
Кроки
Подрібнюємо в блендері печиво пан ді стелле тонко, а сухе печиво грубіше. Змішуємо разом.
Додаємо розтоплене вершкове масло, попередньо охолоджене, і перемішуємо.
Додаємо нутелу та добре вимішуємо все до однорідності.
Перекладаємо масу на пергаментний папір і формуємо руками.
Щільно загортаємо папір у циліндричну форму.
Закручуємо кінці паперу та ставимо в холодильник охолоджуватися.
120 хвПосипаємо цукровою пудрою і подаємо.
Шоколадна салямі — це десерт без духовки, і вся його суть у тому, щоб обдурити піч, якої тут узагалі не буде. Печиво, 
масло й 
нутела — а результат виглядає й ріжеться, як справжня ковбаса. Вирішує тут не кулінарна майстерність, а холодильник і терпіння: будь-яка людина, що вміє чекати дві години, зробить це правильно.
Дехто каже — чим дрібніше подрібнити все печиво, тим ніжніше вийде. Ні, бо тоді ви отримаєте однорідну масу без текстури, а "салямі" має імітувати шматочки сала й м'яса в розрізі. Тому пан ді стелле — тонко, майже в пил, а звичайне сухе печиво — грубіше, шматочками. Це і дає ту саму мармурову картинку на зрізі, заради якої весь десерт і готується.
Вийде чи не вийде — залежить від одного: чи встигне масло застигнути так, щоб "ковбаса" трималась форми, а не розповзалась тістом. Тож головний інструмент тут не ніж і не блендер, а холодильник.
Печиво пан ді стелле — це італійські бісквітні палички з шоколадною начинкою, вони дають основний смак і колір "м'яса". Якщо такого немає під рукою — беріть будь-яке сухе бісквітне печиво з какао чи шоколадом, головне — щоб воно добре кришилося в пил, а не розмокало.
Друге печиво, грубіше, — це "сало" і "хрящики" на зрізі, воно має залишитись шматочками, а не піти в 
пудру. Тут підійде майже будь-яке сухе, невологе печиво без крему — вівсяне, пісочне, навіть сухарі з булки, якщо вони не солодкі надміру.
Масло тут — не для смаку, а для механіки: воно єдине, що тримає всю цю крихту разом після охолодження. Тому його топлять, а потім охолоджують — щоб воно не було гарячим і не "заварило" печиво раніше часу, а повільно, рівномірно просочило всю масу й застигло вже в формі, яку ви задали руками.
Нутела — це і смак, і клей другого рівня: вона в'язка і не застигає так жорстко, як чисте масло, тому дає тій "ковбасі" трохи еластичності, щоб вона не трощилась під ножем, а різалась рівними кружальцями. Якщо нутели немає — беріть будь-яку шоколадно-горіхову пасту без зайвої рідини, головне — густу, а не рідку, бо рідка розмиє всю структуру.
Формувати в пергамент і закручувати кінці, як цукерку, — це не естетика, а спосіб тримати форму без спеціальних ковбасних шприців і форм, які є не в кожній квартирі. Щільно — бо будь-яка повітряна кишеня всередині потім стане дірою на зрізі.
Два години в холодильнику — це нижня межа, не присуд. Готовність тут не за часом, а за дотиком: натисніть пальцем крізь папір, якщо "ковбаса" пружить і не м'якне під пальцем — можна різати. Якщо масло у вас було тепліше або холодильник слабший — чекайте довше, це не брак рецепта, а властивість вашої кухні.
Ще від Liam Murphy
·