Фото від ШІЧай з лакриці
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 60 г Корінь солодки
- 1 л Вода
Кроки
Кладемо корінь солодки в невелику каструлю, заливаємо 1 літром холодної води.
Доводимо воду до кипіння, після чого вимикаємо вогонь.
Залишаємо корінь настоюватися щонайменше одну годину.
60 хвВиймаємо корінь і подаємо чай гарячим або охолодженим у холодильнику.
Тут написано "60 g barley" — ячмінь, — але по тексту рецепта і по назві йдеться про
корінь солодки (лакрицю). Це або помилка переписувача, або автоматичний переклад, де «солодка» зачепилась за «ячмінь» — хтозна. Я працюю з тим, що описано в кроках: корінь солодки і
вода. Якщо у вас справді ячмінь — це вже інший напій, і механіка та результат будуть геть інші, тож звіртеся з тим, що лежить у вас на столі.
Сама суть напою проста до смішного: ніякого варіння в класичному розумінні немає. Корінь закидаєте в холодну воду, доводите до кипіння — і одразу вимикаєте. Далі година тиші, де вода сама забирає з кореня все, що їй треба.
Чому не варити довше й на вогні? Бо солодкий смак і характерний дух лакриці — це ефірні сполуки й глицирризин, який розчиняється у гарячій воді поступово. Кипіння тут не варить їжу, а просто піднімає температуру води до межі, після якої екстракція йде швидше навіть без вогню. Довге кипіння на плиті дасть гіркуватість і випарить саме ті леткі речовини, за які лакрицю й цінують — вийде рідина з коренем, але без духу.
Готовність тут не видно оком — це не морква і не цибуля. Орієнтир один: година — то нижня межа. Чим довше стоїть після закипання, тим густіший колір і виразніший смак, тож можна й довше, якщо любите міцніше.
Корінь солодки (лакриці) — головний і по суті єдиний інгредієнт, окрім
води. Беріть сухий корінь, не порошок: шматками чи стружкою, бо з нього простіше потім вийняти решту і він віддає смак поступово, а не одразу весь. Якщо корінь тонкий і сухий, як солома — переламайте його на кілька частин, так вода дістанеться середини швидше.
Вода — звичайна, з-під фільтра або бутильована, якщо у вас із крана вона з сильним хлорним духом: хлор перебиває тонкий аромат лакриці, а переб'ючи раз, назад не переб'єте. Кількість — 1 літр на приблизно отой шматок кореня, що вказаний; якщо кореня у вас більше чи менше, рахуйте не на око, а пропорційно — бо міцність напою залежить саме від співвідношення, а не від часу екстракції.
Каструля — будь-яка невелика, з кришкою або без. Якщо кришки немає — тарілка зверху чи навіть рушник на годину тримає тепло непогано, аж ніяк не гірше за кришку, бо тут нема потреби герметично закривати, просто щоб тепло не йшло надто швидко.
Дехто каже — чим довше кип'ятити, тим міцніший чай. Ні, бо тривале кипіння саме виганяє леткі ароматичні речовини з парою, а не концентрує їх: ви отримаєте не міцніший, а бідніший на аромат напій, хай навіть солодший на смак через розкладені цукристі сполуки. Тому один раз довели до кипіння — і все, подальша робота йде вже без вогню, за рахунок часу.
Якщо кореня солодки немає зовсім і ви знайшли тільки сухий екстракт чи сироп — це вже інша історія, бо концентрація там геть інша і година настоювання тут не потрібна взагалі: такий продукт розчиняється одразу. Справжній сухий корінь — єдине, під що написаний цей рецепт.
Подавати можна і гарячим, і охолодженим: тут різниці в технології нема, це вже питання смаку. Холодний чай трохи менш ароматний, бо частина летких речовин краще відчувається саме в теплому напої — носом, а не язиком.
Ще від Liam Murphy
·