Фото від ШІЗапечена яловичина
Інгредієнти

- 1,3-1,5 кг яловичий стейк
- 3 зубчик Часник
- 3 стебла Розмарин
- Сіль
- Чорний перець
Кроки
Вийміть кулотту з холодильника, обсушіть паперовим рушником від м'ясного соку і дайте їй нагрітися до кімнатної температури.
Гострим ножем зріжте сухожилля з нижньої частини м'яса, а зверху наріжте жир квадратиками, не зачіпаючи саме м'ясо.
У ступці розітріть голки розмарину, сіль, перець горошком і часник до однорідної розмаринової солі, якою натріть надрізаний жир.
На грилі: розпаліть вугілля в стартері й розподіліть гаряче вугілля по обидва боки кульового грилю. Смажте м'ясо на решітці на непрямому жарі.
Інтервальне смаження:
Дістаньте кулотту і дайте їй відпочити на дошці близько 15 хвилин, накривши чистою тканиною, після чого наріжте.
15 хвУ духовці: розігрійте духовку до 175 градусів (режим з конвекцією).
Інтервальне смаження:
Дістаньте кулотту і дайте їй відпочити у формі близько 15 хвилин, накривши чистою тканиною, після чого наріжте.
15 хвНарізаючи м'ясо, спочатку відріжте скибки з гострого кінця кулотти, можна відрізати ще одну скибку, потім поверніть шматок на чверть оберту й ріжте з іншого боку.
Порада – термометр для м'яса: самі ми не використовуємо термометр, готуючи кулотту. Але якщо ваш стейк менший або більший за наш, або хочете бути повністю впевненими, можна скористатися термометром.
Температура має бути 56-57 градусів (не більше), коли кулотту знімають з гриля або виймають з духовки на останньому інтервалі.
Рецепт розрахований на 6-8 осіб.
Кулотта — це шматок з крижів, зовні вкритий щільною жировою шапкою, а всередині — м'ясо, яке можна довести до рожевого, і воно не стане гумою. Саме ця жирова шапка все вирішує: вона не для краси, вона — єдине джерело вологи й смаку на весь час готування, бо в духовці чи на грилі м'ясо саме по собі швидко віддає сік і сохне.
Дехто ріже кулотту одразу, як дістав з холодильника. Даремно: холодне м'ясо в гарячому середовищі спочатку стискається ззовні, а середина лишається сирою, поки краї вже пересохли. Нагрів до кімнатної — не примха, а спосіб зробити так, щоб м'ясо дійшло рівномірно, від країв до центру в один прохід тепла.
Вийде чи ні — залежить не від рецепта, а від двох речей: чи дали ви жиру шанс розтопитися й просочити м'ясо зсередини, і чи дали м'ясу відпочити після зняття з вогню. Все інше — деталі техніки, які можна підлаштувати під свою плиту чи гриль.
Надрізи на жирі — не декор. Тверда жирова кірка, якщо її не розкраяти, топиться повільно і нерівномірно: зверху вже горить, а під нею ще лежить холодний шар сала, який так і не встигає віддати м'ясу нічого. Квадратики збільшують площу, через яку жир контактує з теплом, і він встигає розтопитися й просякнути вниз, поки м'ясо готується, а не після.
Розмаринова
сіль — це не присмака, а спосіб доставки смаку туди, де він осяде. Сіль сама по собі з поверхні жиру глибоко не піде, їй нема на чому триматися. А розтертий з
часником і
розмарином, він чіпляється за надрізи й топиться разом із жиром, затікаючи в ті самі щілини. Якщо розмарину немає — беріть будь-яку суху траву з різким, смолистим запахом, тим'ян чи навіть лавровий лист, розтертий у порошок: головне, щоб вона не губилась на фоні м'яса, а трималась його.
Часник у ступці, а не пресом — тому що розтертий з сіллю й твердими голками розмарину він перетворюється в пасту, а не виділяє сік окремо. Паста чіпляється за жир, сік — стікає. Різниця невелика, але це саме вона визначає, чи долетить часниковий запах до столу, чи згорить марно на деці.
Гриль і духовка тут — не два варіанти «як зручніше», а той самий принцип непрямого жару, реалізований по-різному. На кульовому грилі вугілля розносять по боках, щоб м'ясо лежало над порожнім простором, а не над жаром: так тепло огортає його з усіх боків повільно, як у печі, а не підпалює знизу. Домашня духовка з конвекцією робить те саме вентилятором — ганяє гаряче повітря навколо м'яса рівномірно. Якщо конвекції немає — нічого страшного, просто тепло буде йти трохи повільніше з одного боку, переверніть м'ясо раз посередині готування.
Відпочинок після зняття з вогню — не ритуал, а фізика: гаряче м'ясо тримає сік під тиском, і якщо різати одразу, весь він виллється на дошку, а не лишиться в скибці. П'ятнадцять хвилин під тканиною дають волокнам розслабитися й сік — розподілитися назад рівномірно. Тканина тут замінює кришку: вона не дає поверхні обвітритись і підмерзнути, лишаючись при цьому достатньо вільною, щоб пара виходила, а не парила м'ясо зайвий раз.
Нарізка впоперек волокон на обидва боки — бо кулотта не однорідна, волокна в ній йдуть у різних напрямках по довжині шматка. Ріжете вздовж волокон — отримуєте жуйну стрічку, навіть якщо м'ясо саме по собі було м'яким. Поворот на чверть оберту посередині — спосіб вгадати напрямок волокон другої половини, не розвертаючи весь шматок навмання.
Ще від Tomás Herrera
·