Фото від ШІМохіто з кров'яним апельсином
Інгредієнти
- 3 од. червоний апельсин сік
- 60 мл Ром
- 0.5 жменя М'ята
- кубики газована вода
- 4 ст. л. цукровий сироп
- кубики льоду
- 90 г Цукор
- 50 мл Глюкозний сироп
- 200 мл Вода
Кроки
Цукровий сироп може довго зберігатися і завжди корисно мати його під рукою, щоб злегка підсолоджувати напої, не відчуваючи хрускоту цукру між зубами.
Оскільки в сиропі є і звичайний цукор, і глюкозний сироп, він не кристалізується і може залишатися рідким та свіжим, на відміну від сиропу з чистого цукру. Якщо сироп потрібен одразу, просто приготуйте 1/4 порції та використайте чистий цукор.
Закип'ятіть цукор, воду та глюкозний сироп у каструлі й варіть, доки весь цукор не розчиниться. Перелийте у чисту пляшку.
4 хвПокладіть сік кров'яного апельсина, ром, лід і сироп у шейкер та добре збовтайте.
Процідіть через сито в склянки з дрібно нарізаною м'ятою та кількома четвертинками скибок кров'яного апельсина. Долийте газовану воду та за бажанням додайте подрібнений лід.
1 хв
Мохіто — це взагалі не коктейль, а урок на тему "
цукор у холодному не розчиняється". Спробуйте кинути ложку цукру просто в
ром з льодом — він осяде на дні, і ви питимете нудну кислу
воду з п'яним присмаком. Тому тут цукор варять окремо, у теплій воді, де він розчиняється охоче й без спротиву. Це і є весь секрет — не ром, не
м'ята, а
сироп, зварений заздалегідь.
Кров'яний апельсин тут не для краси, хоч колір і справді вражає. У нього більше кислоти й менше солодкої плоскості, ніж у звичайного апельсина — тому коктейль не з'їжджає в нудну солодкість, а тримає баланс. Якщо такого апельсина немає — візьміть звичайний, тільки трохи зменшіть цукор у сиропі, бо звичайний апельсин солодший.
Вийде чи ні — питання одне: чи встигне сироп охолонути до кімнатної температури, перш ніж ви заллєте його в шейкер з льодом. Теплий сироп у шейкері — це розталий лід і розбавлений смак за хвилину. Тож не поспішайте на цьому кроці, навіть якщо гості вже стукають склянками по столу.
М'яту кладуть у склянку, а не в шейкер — і це не примха, а механіка. Якщо м'яту трясти разом з льодом і
ромом, листя б'ється об стінки шейкера, дає гіркоту з пошкоджених країв і темніє. Дрібно нарізана в склянці — вона просто віддає аромат при заливанні, без зайвої гіркої домішки. Дехто каже — чим довше бити м'яту мадлером, тим ароматніше. Ні, бо ефірні олії виходять з листка й без побиття, через тепло напою і час, а побита до кашки м'ята дає присмак трави, а не свіжості.
Ром тут — звичайний білий, без особливих вимог до витримки: у холодному напої з цитрусом і цукром тонкощі витриманого рому все одно губляться. Критерій простий — чистий спирт без зайвих ароматизованих добавок, бо вони сперечатимуться з м'ятою й апельсином. Якщо є тільки темний ром — беріть, просто смак вийде трохи важчий, карамельніший.
Глюкозний
сироп у рецепті — не примха бармена, а те, що тримає сироп рідким і не дає йому засахаритися в пляшці за кілька днів. Якщо такого сиропу вдома немає — варіть простий цукровий сироп один до одного з
водою, тільки зберігайте його в холодильнику й не більше тижня — без глюкози він швидше кристалізується.
Кубики льоду в шейкері — це не просто охолодження, а частина збовтування: тверда крижинка б'ється об стінки й допомагає перемішати густий сироп з рідким соком апельсина. Якщо лід буде дрібним або талим, збовтування вийде мляве — сироп осяде окремим шаром на дні склянки, і перший ковток буде нудно солодкий, а останній — кислий.
Процідити через сито — крок, який рятує від двох речей одразу: дрібних шматочків м'яти, що застрягають у зубах, і м'якоті апельсина, яка каламутить напій. Сито в цьому випадку звичайне, кухонне, дрібне — ніякого спеціального бар-інвентарю не треба.
Газована вода в кінці — це остання межа терпіння: заливайте її повільно, по стінці склянки, інакше вся газація піде бульбашками геть за секунду, і ви отримаєте просто розбавлений сироп замість гри бульбашок на язиці.
Ще від Lucas Moreau