Фото від ШІБучатіні аматричана
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 380 г Бігулі
- 500 г томати рублені консервовані
- 200 г Бекон
- Оливкова олія
- 1/2 склянка біле вино
- Сіль
- Чорний перець
- пластівці чилі
- 150 г Пекоріно Романо
Кроки
Наріжте гуанчале кубиками або смужками й обсмажте на слабкому вогні у великій сковороді на оливковій олії до прозорого жиру і підрум'яніння при 70 °C.
Збільшіть вогонь, влийте білого вина і дайте йому википіти.
Додайте очищені помідори в консервах та перець чилі. Готуйте 5 хвилин на сильному вогні, помішуючи.
5 хвЗваріть бучатіні у великій кількості підсоленої води до стану аль денте, відкиньте на друшляк.
Додайте пасту до соусу, додайте щедру кількість тертого пекоріно ді Аматриче і перемішайте.
Обсмажте все разом на сковороді на слабкому вогні одну-дві хвилини, добре перемішайте і подавайте з пекоріно.
Аматричана — це про те, щоб із трьох продуктів, яких у холодильнику майже завжди знайдеться хоч один аналог, вийшов соус, що тримається купи сам, без вершків і без зайвого крохмалю з пасти.
Гуанчале топиться в жир, помідори дають кислоту,
пекоріно —
сіль і тягучість. Усе інше — деталі, якими можна керувати, не ламаючи механізм.
Вийде, якщо жир із гуанчале не підгорить, а витопиться повільно — тоді він просочить соус і дасть ту масластість, через яку страву взагалі готують. Не вийде, якщо кинути
бучатіні в соус мокрими одразу з друшляка і залити все водою — тоді пекоріно зсяде в комки замість того, щоб обійняти кожну трубочку пасти.
Дехто каже — справжня аматричана без
вина. Ні, бо вино тут не для смаку вина, а щоб зняти зі сковороди підпалений жир і солодкуваті рештки гуанчале, які інакше горітимуть далі і дадуть гіркоту в соусі замість чистого смаку.
Гуанчале — це щока свині, солена і підв'ялена, з жиром, який топиться повільно й не дає різкого смаку бекону. Якщо такого немає — беріть панчетту, вона хоч і не щока, а бочок, зате так само повільно пускає жир. Бекон із копченим присмаком сюди не підходить: копченість перетягне на себе весь соус, і вийде зовсім інша страва.
70°C на кроці перше — це не точка на термометрі, а стан, коли жир прозорий і тихо потріскує, а не скрипить і не стріляє. На плиті вдома орієнтир простіший: вогонь мінімальний, гуанчале лежить спокійно і за кілька хвилин саме починає пускати сльозу жиру. Якщо поспішити й додати вогню — жир швидко витопиться, а м'ясо стане сухим і жорстким замість того, щоб лишитися м'яким усередині шкварки.
Помідори в консервах — очищені, цілі або подрібнені, головне без додаткових спецій у банці: вам потрібна чиста кислота й м'якість, а не готовий соус з чужим характером. Свіжі помідори теж підійдуть, якщо сезон і вони справді стиглі, але тоді додайте трохи більше часу на кроці третьому, щоб вода з них випарувалась і соус не був рідким.
Пекоріно ді Аматриче — овечий сир, солоний і гострий, саме він тримає баланс із жиром гуанчале. Якщо немає — пекоріно романо підійде, пармезан уже м'якший і не той акцент, але краще він, ніж нічого. Головне тертий дрібно і додавати в гарячу пасту, а не в киплячий соус: при сильному кипінні білок сиру згортається і дає крупинки замість гладкого соусу.
Перець
чилі тут не для гостроти як самоцілі, а щоб підняти солодкість помідорів і зрівноважити
сіль гуанчале й сиру — кладіть за смаком, страва не постраждає ні від його відсутності, ні від зайвої щіпки.
Крок шостий — оце одна-дві хвилини обсмажування разом — не формальність. Це той момент, коли крохмаль із пасти і жир із соусу стають одним цілим, і соус починає обгортати
бучатіні, а не стікати з них на тарілку. Поспішите — з'їсте пасту окремо від соусу в одній мисці, це теж їстівно, але не те.
Ще від Liam Murphy
·