Фото від ШІПаста з фундука
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Очистіть фундук від шкаралупи, підсушіть у духовці при 180°С і потріть рушником, щоб шкірка відстала.
Покладіть фундук у чашу блендера і подрібніть на високій швидкості до однорідного порошку.
Зачекайте, поки фундук почне виділяти олію і трохи зволожиться.
Додайте цукор і продовжуйте перемішувати до густої й однорідної консистенції.
Паста з 
фундука — це по суті два інгредієнти, тож вийде вона чи ні залежить не від рецепту, а від вашого терпіння й потужності блендера. Горіх тут мусить сам стати маслом — ніхто нічого не доливає. Якщо чекаєте цього моменту і не зупиняєтесь на півдорозі — вийде гладка паста. Зупинитесь раніше — отримаєте горіхове борошно з цукром, сухе й крихке.
Духовка перед блендером — не забаганка. Підсушений горіх легше звільнити від тонкої шкірки, і головне — та шкірка гіркувата, вона псує смак усієї партії, якщо лишити хоч половину. Рушник тут працює як терка: тертя знімає шкірку, яку пальцями довго відколупувати.
Дехто думає, що для горіхової пасти обов'язково потрібна олія чи масло, бо ж "так густіше вийде". Ні — в правильно обсмаженому й достатньо довго перемеленому фундуку олії й так вистачає, вона просто сидить у клітинах горіха, і блендер її звідти виганяє. Додана олія тут не загущує, а розріджує — це хитрість для тих, хто не хоче чекати.
Фундук — тут єдиний носій і смаку, і текстури, тож беріть цілий, не вже подрібнений і не старий. Горіх з прогірклим запахом (а це трапляється, якщо лежав довго або не в холодильнику) дасть гіркувату пасту, і жодним цукром це не виправити. Нюхайте перед тим, як чистити — горіховий запах має бути чистим, без нотки старого масла.
180°С у духовці — це не температура "запікання", а температура, за якої вода зі шкірки горіха встигає піти, не давши ядру підгоріти зсередини раніше, ніж шкірка підсохне ззовні. Орієнтуйтесь не на хвилини, а на колір: шкаралупа має стати ламкою і трохи потемніти, а сам горіх під нею — золотавим, не темно-коричневим. Потемнів до кольору кави — гірчить, починайте іншу партію.
Блендер на високій швидкості гріє масу тертям — і це саме той механізм, завдяки якому олія з горіха виходить назовні. Повільна швидкість просто перемеле горіх у сухий порошок і зупиниться там, бо тертя недостатньо, щоб клітини горіха розкрилися. Тому крок три в рецепті — "зачекайте, поки почне виділяти олію" — це не метафора, а буквальний момент, коли суха маса раптом стає вологою і глянцевою. До цього моменту блендер може перегрітися сам, тож робіть паузи, якщо чуєте, що мотор натужується.
Цукор додають після, а не разом з горіхом, бо цукор не допомагає маслу вийти — він тільки загущує те, що вже вийшло. Додайте раніше — і цукрові кристали стануть абразивом, який заважає горіховій масі перейти в однорідну пасту, вона лишиться зернистою. 125 г на 250 г горіха — пропорція помірна, не солодка на смак десерту; якщо любите солодше, збільшуйте цукор, але тоді паста вийде густішою, бо цукор частину вологи на себе забирає.
Заміни тут обмежені — мигдаль чи кешью технічно підуть тим самим шляхом (олія виходить при тертi так само), але смак буде вже не той, це вже інша паста, просто за тим самим принципом. А ось цукор можна замінити будь-яким сухим підсолоджувачем без власного яскравого смаку — головне, щоб він не ніс вологи, інакше паста розшаровується.
Посуд тут простий: чаша блендера, рушник, деко для духовки — нічого спеціального шукати не треба. Головне обмеження — потужність самого блендера: слабкий побутовий прилад може просто не розкрутити тертя до потрібного рівня і перегрітися раніше, ніж горіх віддасть олію. В такому разі робіть паузи довші, щоб мотор остигав, і не поспішайте — результат тут купується тільки часом біля блендера, а не хитрістю.
Ще від Inès Lambert
·