Фото від ШІБріош з Нутелою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Готуємо опару: з'єднуємо 50 г борошна з подрібненими дріжджами та цукром, вливаємо молоко й вимішуємо до утворення кульки.
Накриваємо харчовою плівкою і залишаємо підходити за кімнатної температури подалі від протягів.
20 хвНа робочій поверхні висипаємо борошно й цукор, у центр додаємо розм'якшене вершкове масло, яєчні жовтки та опару.
Поступово вливаємо молоко і починаємо вимішувати інгредієнти пальцями.
Поступово підсипаємо борошно і вимішуємо, доки не утвориться м'яке й однорідне тісто.
Перекладаємо тісто в миску, накриваємо плівкою і залишаємо підходити за кімнатної температури приблизно 20 хвилин.
20 хвРозкачуємо тісто качалкою до товщини приблизно 4-5 мм, надаючи йому форму рівного прямокутника.
Рівномірно намазуємо всю поверхню нутелою.
Обережно складаємо тісто навпіл і знову проходимося качалкою, щоб добре розрівняти.
Робимо надрізи з інтервалом 2-3 см, не доходячи приблизно до половини висоти тіста.
Скручуємо тісто в рулет, а потім скручуємо його ще раз.
Перекладаємо у змащену маслом і присипану борошном форму, накриваємо плівкою і залишаємо підходити ще приблизно 40 хвилин.
40 хвЗмащуємо збитим яйцем і випікаємо в розігрітій духовці при 170 °C з конвекцією 20-25 хвилин або при 180 °C статично 25-30 хвилин.
25 хвКоли бріош готовий і добре підрум'янений, даємо йому трохи охолонути і подаємо.
Бріош — це булка, яка прикидається хлібом, а насправді ближча до здоби. Різниця в пропорціях: 
масло, 
жовтки, 
цукор у тісті роблять його не еластичним, а ніжним, майже як тісто для кексу, тільки на 
дріжджах. Тому воно й любить розповзатись, і з ним незручно, і саме тому результат — не рогалик, а щось пухнасте й шарувате, схоже на вату.
Опара тут — не данина традиції, а страховка. Дріжджі в холодному густому тісті з маслом і цукром прокидаються неохоче: цукор їх осмотично пригнічує, масло обволікає і заважає контакту з вологою. Опара — це розминка: невелика порція 
борошна й 
молока, де дріжджам нема на що відволікатися, вони спокійно розмножуються, і вже сильну культуру ви заводите в важке тісто.
Чи вийде — залежить не від духовки, а від терпіння на двох етапах підйому. Якщо тісто не подвоїлося, не стало пухким і повітряним на дотик — духовка цього не виправить, вона тільки зафіксує те, що є. Квартирна кухня тут не завада: батарея під вікном чи тепла піч з вимкненим вогнем — цілком робоча заміна розстоювальній шафі, аби без протягів.
Міф «чим довше місити — тим краще підніметься» тут не працює навпаки теж. Дехто думає, що здобне тісто треба бити якомога довше, як хліб із сильним борошном. Ні — надлишок масла й цукру й так заважає клейковині зв'язатися туго, тож ваше завдання не замісити до блиску, а просто зібрати однорідну м'яку кульку і дати їй час, а не м'язам роботу.
Борошно в опарі і в основному тісті — не одне й те саме завдання. В опарі воно просто годує дріжджі й дає їм каркас для старту. В основному тісті 270 г — це вже структура булки, і сюди йде звичайне пшеничне борошно, без особливих вимог до сили: клейковину тут усе одно приглушить масло.
Цукор у рецепті виконує подвійну роботу — солодить і одночасно гальмує дріжджі, тому чверть склянки цукру в опарі й сто грамів у тісті — це не помилка округлення, а баланс: достатньо їжі для дріжджів, недостатньо, щоб вони здалися. Якщо зменшите цукор у основному тісті — підйом піде швидше й легше, скоротиться час, але бріош втратить ту карамельну скоринку, заради якої взагалі варто це пекти.
Жовтки і масло — це жир, а жир у дріжджовому тісті завжди працює на м'якість, а не на пружність. Масло розм'якшене, не розтоплене: розтоплене просто обмаже борошно зовні і не вмішається рівномірно, а м'яке — розійдеться по всьому обʼєму тіста й зробить м'якуш ніжним, а не крихким. Якщо масла немає під рукою — підійде будь-який жир без свого запаху, тобто не соняшникова нерафінована і не кокосова, а звичайна вершкова чи топлена, бо присмак олії в солодкій здобі одразу вилазить на перший план.
Молоко в опарі й у тісті зволожує, але також пом'якшує смак — тому не варто брати його зовсім знежиреним, трохи жирності тут на користь текстурі. 
Нутела за смаком — означає буквально за смаком: шар робіть такий, щоб тісто все одно трималося купи при скручуванні, бо занадто товстий шар прослизне і при надрізах весь витече, а не проявиться шарами.
Надрізи і подвійне скручування — не декоративний трюк, а спосіб отримати ті самі видимі шари, заради яких взагалі варто возитися з начинкою, а не просто запекти рулет цільним. Якщо розрізати заглибше половини — рулет розвалиться при випічці, якщо занадто дрібно — шари зіллються в суцільну масу і ефект пропаде.
Про температуру тут чесно: 170–180 °C — це орієнтир духовки, а не механізм, і готовність усе одно визначайте не по хвилинах у таймері, а по кольору скоринки — вона має стати рівномірно рум'яною, не блідою й не паленою, і це видно оком раніше, ніж спрацює будь-який таймер.
Ще від Inès Lambert
·