Фото від ШІПандоро, фаршироване кремом маскарпоне та шоколадними краплями
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Пандоро
- 3 од. Яєчний жовток
- 120 г Цукор
- 500 г Маскарпоне
- Шоколадні краплі за смаком
- Ром за смаком, необов'язково
- Сезонні ягоди за смаком
- Цукрова пудра за смаком
Кроки
Гострим зубчастим ножем розріжемо пандоро на горизонтальні скибки однакової товщини.
Збиваємо яєчні жовтки з цукром у планетарному міксері на максимальній швидкості до світлої, пухкої маси.
Додаємо маскарпоне і продовжуємо збивати на мінімальній швидкості.
Додаємо шоколадні краплі та ром, перемішуємо до однорідності.
Щедро змащуємо кремом маскарпоне кожну скибку пандоро і складаємо їх у форму пірамідки.
Прикрашаємо лісовими ягодами і притрушуємо цукровою пудрою.
Пандоро — це не торт і не кекс, це питання, що робити з сухим святковим хлібом, коли свято вже скінчилося, а хліб стоїть. Італійці придумали чесно: якщо тісто саме по собі сухувате й пісне (а воно таке — яєчне, мало вологи, багато повітря від довгого вистоювання), то рятує його не духовка, а крем. Вологий, жирний, холодний крем просочує суху скибку і робить те, чого не зробить ніяка повторна випічка.
Тому тут немає готовності в тому сенсі, в якому ви звикли її шукати — нічого не смажиться і не пропікається. Є інше питання: чи витримає крем форму, і чи встигне просочити хліб до того, як ви будете різати і подавати. Це про терпіння, а не про вогонь.
Вийде чи ні — вирішується на двох місцях. Перше: чи збили 
жовтки з цукром достатньо, щоб маса стала світлою і густою, а не просто змішалася. Друге: чи дали пірамідці хоч трохи постояти в холоді, перш ніж нести на стіл. Решта — складання, тут помилитися важко.
Жовтки з цукром збивають не заради смаку — 
цукор і так солодкий, хоч розчини його ложкою. Збивають заради повітря і структури: при активному збиванні цукор ніби дряпає жовток зсередини, і в масу входить і затримується повітря, маса світлішає і густішає на очах. Це видима ознака готовності — колір із жовтогарячого стає майже лимонним, а маса тягнеться за віночком, а не стікає краплями. Якщо зупинитися раніше, 
маскарпоне потім "сяде", крем буде важким і щільним, а не повітряним, і просочить хліб гірше.
Маскарпоне додають на малих обертах — і це не примха, а захист від дефекту. Маскарпоне — це вершки з високим вмістом жиру, і якщо бити його на повній швидкості, жир може "зламатися": масло відділиться, і замість крему вийде зернисте місиво. Тому спершу пухка основа з жовтків, потім ніжно вводиться маскарпоне — рухом, що з'єднує, а не б'є.
Якщо маскарпоне не знайшли — шукайте за критерієм, не за назвою: густий вершковий сир із високою жирністю і нейтральним смаком, без кислинки, яку дає, скажімо, звичайний творожний сир. Жирний грецький йогурт, відцідений через марлю кілька годин, підійде ближче, ніж дешевий "крем-сир" із супермаркету — там часто забагато вологи, і крем попливе.
Ром тут необов'язковий, і це чесно сказано в рецепті — він не тягне на себе хімію випічки, просто додає гіркуватий дорослий акцент і трохи "розпускає" солодкість маскарпоне. Будь-який міцний алкоголь із власним характером — коньяк, амаретто — підійде за тим самим принципом: небагато, щоб відчувався запах, а не градус.
Шоколадні краплі кладіть такі, які не тануть одразу від тепла крему — тобто справжній темний шоколад, порубаний ножем на нерівні шматочки, а не шоколадна паста чи глазур, яка розмажеться і забере текстуру. Контраст холодного крему і твердого хрусткого шматочка шоколаду — це і є той момент, заради якого варто було морочитися з жовтками.
Збирання в пірамідку — це не естетика заради фото, а практична річ: скибки пандоро поступово зменшуються до верху природним чином, бо так влаштована форма випічки, і складена купою конструкція тримається сама, без підпірок. 
Ягоди й 
пудра зверху — це вже не про механіку, це про те, щоб людина за столом одразу побачила: свято ще не закінчилося, просто продовжилося іншим блюдом.
Ще від Tomás Ferreira
·