Фото від ШІЦукотто з ананасом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 500 г ананас у сиропі
- печиво савоярді за смаком
- 250 мл вершки для збивання
- 40 г Цукрова пудра
- 250 г Маскарпоне
Кроки
Добре зціджуємо ананас, відкладаючи сироп. Вистилаємо форму (20 см) харчовою плівкою, потім шматочками ананаса.
Додаємо 2 ст. л. ананасового сиропу до маскарпоне і збиваємо електричним міксером кілька хвилин.
З'єднуємо цукрову пудру з холодними вершками і збиваємо міксером до густої піни.
Додаємо розм'якшений маскарпоне та нарізаний ананас, обережно перемішуємо вручну лопаткою.
Викладаємо половину начинки у форму і акуратно вирівнюємо.
Змочуємо печиво савоярді в ананасовому сиропі і викладаємо на крем.
Викладаємо решту крему і завершуємо шаром печива савоярді без змочування в сиропі.
Заморожуємо щонайменше 4 години.
240 хвПеред подачею виймаємо цукотто з морозильника приблизно за 30 хвилин.
30 хв
Цукотто — це родич тірамісу, якого не випікають і навіть не варять: вся робота — збити, скласти шарами і покласти в холод, щоб застигло. Назва перекладається приблизно як «гарбузик» — форму колись робили округлою, схожою на тиквочку, звідси й купольна форма, яку часто використовують. У нашому варіанті форма звичайна — та, що знайдеться вдома, миска чи роз'ємна форма 20 см, і це нічого не псує.
Головне, від чого залежить, вийде страва чи ні — це не смак, а структура. Крем має триматися, коли ви розріжете застиглий цукотто навпіл: шари мають бути чіткими, а не розповзтися в кашу. За це відповідає правильно збитий крем і достатньо довгий час у морозилці — тут нема куди поспішати, це той випадок, коли терпіння і є частиною рецепта.
Другий момент — 
печиво не повинно перетворитися на кашу від сиропу. Дехто думає, що чим довше вимочувати савоярді, тим соковитіше вийде. Ні: печиво вбирає рідину швидко, і секунда-дві занурення — це вже достатньо, бо далі воно продовжить вбирати вологу з крему під час заморозки. Перестараєтесь — отримаєте мокрий м'якуш замість шару з текстурою.
Ананас у сиропі тут обраний не випадково — і сам фрукт, і сироп йдуть у справу. Свіжий ананас дасть яскравіший смак, але без сиропу, яким просочують печиво, довелося б окремо варити цукровий розчин — зайва морока заради того самого ефекту. Якщо під рукою тільки свіжий ананас, зробіть легкий сироп із цукру й води у пропорції приблизно один до одного, з доданою ложкою лимонного соку — кислота тут не для смаку, а щоб сироп не був приторним.
Маскарпоне і вершки працюють у парі не просто так. Маскарпоне сам по собі густий, але не тримає форму окремо — йому бракує повітря. Вершки, збиті в піну, дають ту структуру, завдяки якій крем після заморозки ріжеться, а не тече. Тому вершки беруть холодні — теплі збиваються довго і ризикують перетворитися на масло, а не на піну. Якщо маскарпоне немає, підійде жирний вершковий сир без зайвих домішок — головне, щоб він був густий, а не рідкий, інакше крем попливе ще до морозилки.
Цукрова 
пудра, а не цукор — це не примха. Пудра розчиняється одразу, поки ви збиваєте вершки, і не лишає хрусткого піску, який відчувається язиком навіть у готовому десерті. Якщо пудри немає, цукор можна перемолоти в кавомолці за хвилину — результат той самий.
Савоярді — печиво сухе й пористе навмисно, воно для того й створене, щоб вбирати рідину і при цьому не розвалюватися. Звичайне бісквітне печиво так не працює: воно або надто щільне і сироп не візьме, або розмокне миттєво і перетвориться на кашу. Якщо савоярді немає, можна взяти тонкі коржі бісквіта, нарізані смужками, — принцип той самий: сухий, пористий, здатний швидко вбирати вологу і тримати форму.
Форму вистеляють плівкою не заради краси, а щоб потім витягнути застиглий десерт цілим куполом, не відриваючи половину від стінок. Останній шар печива кладуть сухим невипадково: саме він стане дном, коли ви перевернете форму на тарілку, і якщо він буде мокрим, дно розмокне й трісне при розрізанні.
Півгодини на столі перед подачею — це не прохання почекати заради краси, а фізика: щойно з морозилки крем твердий як масло з холодильника, ніж не ріже, а ламає шари. За тридцять хвилин він трохи піддається, і десерт ріжеться рівно, показуючи шари такими, якими ви їх виклали.
Ще від Tomás Ferreira
·