Фото від ШІТірамісу з лимончелло
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г печиво савоярді
- 200 мл Молоко
- 150 мл Лимончелло
- 500 г Маскарпоне
- 200 мл Вершки
- 150 г Цукор
- 50 г Білий шоколад
- 3 ст. л. Лимончелло
- лимонна цедра за смаком
Кроки
Змішуємо холодне молоко з лимончелло для просочення печива.
За допомогою міксера збиваємо вершки до пишної піни.
З'єднуємо маскарпоне, цукор і три столові ложки лимончелло та добре перемішуємо вінчиком до однорідності.
Обережно вводимо збиті вершки до суміші з маскарпоне, перемішуючи рухами знизу вгору.
Викладаємо на дно форми печиво савоярді, попередньо змочене в суміші молока й лимончелло.
Розподіляємо зверху половину крему з маскарпоне і посипаємо білим шоколадом, нарізаним тонкими пластівцями.
Повторюємо шар із просоченого печива і крему, залишивши трохи крему для оздоблення поверхні.
Перекладаємо крем у кондитерський мішок із зірчастою насадкою і робимо розетки на поверхні.
Прикрашаємо пластівцями білого шоколаду та цедрою одного лимона.
Ставимо тірамісу в холодильник щонайменше на 1 годину.
60 хв
Тірамісу без кави — це, по суті, та сама конструкція «сухе печиво плюс рідина плюс крем», тільки замість еспресо та Марсали тут молоко й лимончелло. Логіка не змінилась: печиво має намокнути настільки, щоб перестати бути печивом, але не перетворитись на кашу. Молоко тут не випадкове — воно м'якше за каву, не заглушує лимонну нотку і дає просочення без гіркоти, яку інколи додає міцна кава тим, хто її не любить.
Вийде чи ні — вирішується на етапі збивання вершків і на етапі просочення, а не десь в середині рецепта. Якщо вершки перебити — крем піде грудками і масло почне відходити, і тоді хоч скільки цукру сип — текстуру вже не повернеш. Якщо печиво не домочити — усередині залишиться сухий осердя, і десерт розвалиться шарами замість того, щоб їстись ложкою.
Дехто каже — тірамісу обов'язково з кавою, інакше це вже не тірамісу. Ні, бо назва описує конструкцію шарів і принцип просочення, а не конкретний смак: спосіб той самий, смак інший. Тут просто зроблено свідому заміну одного просочувального смаку на інший, цілісний у собі, а не половинчастий компроміс.
Година в холодильнику — це не формальність і не забаганка, а частина рецепта: крем має встати, вологa — розподілитись по печиву рівномірно. Дістанете раніше — отримаєте десерт, який їсться ложкою, але розповзається, щойно розрізали шматок.
Молоко з лимончелло в пропорції приблизно два до одного — це просочення, яке працює м'якше за класичну каву з алкоголем: молочний жир трохи огортає печиво і не дає йому розмокнути до каші, а лимончелло додає і спирт (він теж частина просочення — печиво не лише вбирає рідину, а й трохи «настоюється»), і аромат, який потім підхоплює цедра зверху. Якщо лимончелло немає — беріть будь-який чистий лимонний лікер або навіть свіжий лимонний сік з ложкою цукру, тільки тоді спиртової нотки не буде, і це варто визнати чесно, а не вдавати, що різниці немає.
Вершки для збивання беріть жирні, не менше 33%, і холодні — щойно з холодильника, бажано навіть миску й вінчик туди ж на хвилин десять. Механізм простий: жир у холодному стані застигає в тонкі плівки навколо бульбашок повітря і тримає піну, а теплий жир просто стікає, і піна осідає назад у рідину. Збивайте до м'яких піків, які тримають форму, але ще блищать, — перебиті вершки вже не крем, а на півдорозі до масла.
Маскарпоне беріть кімнатної температури — холодне погано з'єднується з цукром і лікером, лишаючись грудками, скільки не working віночком. Якщо маскарпоне важко знайти, можна замінити жирним вершковим сиром без зайвих добавок, але текстура вийде щільніша й менш ніжна — це вже не підробка, а інший десерт на тій же конструкції.
Три ложки лимончелло в кремі — це вже не просочення, а присмак усередині самої маси, і тут головне не перестаратись: забагато рідини в маскарпоне — і крем втратить густину, почне розтікатись між шарами печива замість того, щоб триматись окремим шаром.
Білий шоколад тонкими пластівцями — річ не декоративна, а текстурна: він дає хрумкий контраст у м'якому десерті, і саме тому його кладуть шаром усередині, а не лише зверху. Ріжте його холодним, овочечисткою чи гострим ножем — теплий шоколад просто кришиться або мажеться, замість того щоб лягати пластівцями.
Цедра наприкінці — це фінальний акорд аромату, який за годину в холодильнику трохи вивітрюється, тому її й кладуть перед подачею, а не одразу: ефірні олії цедри летючі, і якщо натерти її заздалегідь, під кришкою холодильника вона віддасть запах у повітря, а не в десерт.
Ще від Liam Murphy
·