Фото від ШІХліб з вершковим маслом
Інгредієнти

- 500 г Борошно або 250 г борошна та 250 г борошна манітоба
- 15 г Сіль
- 80 г Вершкове масло холодне, нарізане шматочками
- 280 г Вода холодна, витримана в морозильній камері 20 хвилин
- 12 г Дріжджі
- семола за смаком
Кроки
У чашу міксера покласти просіяне борошно тип 1, вершкове масло нарізане шматочками, холодну воду та сіль. Вимішувати на швидкості 1.
8 хвДодати розкришені дріжджі і продовжити вимішувати на швидкості 2.
6 хвВикласти тісто на стіл, добре посипаний семолою, і дати відпочити.
5 хвРозділити тісто на 6 рівних частин по 150 грамів, сформувавши булочки, скатати кожну і щільно закрити знизу.
Застелити деко папером для випічки, викласти булочки і дати їм підійти за кімнатної температури, накривши деком або вологим рушником.
90 хвПісля підйому злегка змочити руки водою і обережно пройтися ними по кожній булочці.
Взяти найгостріший ніж і зробити 3 надрізи зверху кожної булочки.
Викласти булочки на деко з папером для випічки і дати відпочити перед випіканням.
10 хвРозігріти духовку з конвекцією до 230 градусів.
30 хвПоставити деко з хлібом у нижню частину духовки і вилити невелику кавову чашку води на дно духовки.
Знизити температуру духовки до 170 градусів і випікати.
15 хвПідвищити температуру до 200 градусів і випікати.
12 хвЧерез 8 хвилин після того, як хліб поставили в духовку, злегка відкрити дверцята, щоб випустити пару.
Це не батон і не багет — це щось середнє, хліб із
маслом прямо в тісті. Масло тут не для смаку-прикраси, а для структури: воно обгортає частину борошняних ниток жиром, і м'якуш виходить ніжнішим, не таким тягучим, як у чисто пшеничному хлібі на
воді. За це доведеться заплатити скоринкою — вона буде м'якша, ніж у суворого ремісничого хліба без жиру, і це нормально, так і має бути.
Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а раніше: холодна вода, холодне масло, холодна чаша. Дехто думає, що тісто краще місити теплою водою — мовляв,
дріжджам тепліше, швидше оживуть. Ні, тут швидкість не потрібна. Масло при теплі почне танути і змащувати все підряд замість того, щоб лежати шматочками в тісті до самого випікання, а саме ці шматочки потім дають шаруватість і той самий ніжний м'якуш. Тому й
борошно просіяне, і воду тримають у морозилці — не примха, а спосіб виграти час у температури.
Манітоба в парі зі звичайним борошном — це не бренд і не обов'язковий інгредієнт, а високий білок, тобто сильний клейковинний каркас, здатний утримати більше води і витримати довге підняття, не осівши. Якщо манітоби немає — беріть борошно з високим вмістом білка, яке зазвичай ідуть на хліб чи піцу, і орієнтуйтесь на цифру на пачці, а не на назву.
Сіль у хлібі — не для смаку, вона стримує роботу
дріжджів, щоб ті не рвонули одразу і не видихались до випічки. Тому її кладуть разом із
борошном і
водою, а не поруч із дріжджами — пряме сусідство сіль-дріжджі притлумлює підйом ще на старті, коли він якраз потрібен.
Дріжджі додають окремим кроком, уже після того, як борошно,
масло, вода й сіль почали з'єднуватись. Логіка та сама: дати тісту спершу стати єдиною масою, а дріжджам — увійти в середовище, де вода вже розподілена, а не плавати самим по собі у рідині.
Семола на столі — це не смак і не прикраса, а запобіжник від прилипання. Тісто з маслом і високим вмістом вологи липке за визначенням, звичайне борошно тут швидко вбирається в поверхню булочки і міняє її структуру зверху, а грубіша семола лежить окремими крупинками і просто дає тісту ковзати, не влипаючи в стіл.
Вода в кавовій чашці на дні духовки — це пара, і вона вирішує конкретну задачу: не дати скоринці затвердіти раніше часу. Поки хліб ще підіймається в перші хвилини випікання, пара тримає поверхню вологою й еластичною, щоб тісто встигло розширитись. Якщо скоринка схопиться зарано — хліб трісне збоку чи знизу, там, де тонше, а не по тих трьох надрізах, які ви йому акуратно зробили гострим ножем. Надрізи, до речі, для того й потрібні — дати тісту заплановане місце для розриву, а не випадкове.
Температура тут рухається не просто так: висока на старті — щоб тісто «стрибнуло» від залишкового жару та пари, потім зниження — щоб усередині все пропеклося, не спаливши скоринку зовні, і знову підйом — щоб скоринка дозолотилась наприкінці. Прибирання пари через кілька хвилин — щоб та сама скоринка, яка мала бути м'якою на старті, вже встигла затвердіти й захрустіти, а не лишилась гумовою.
Якщо духовка домашня, без конвекції й без нижнього поду — не драматизуйте. Поставте деко нижче, ніж звично, ближче до джерела нижнього жару, і не чекайте ідеальної ремісничої скоринки, як у печі на дровах — економіка і фізика побутової духовки інші, і це не привід відмовлятись від хліба, а привід не судити його за чужими мірками.
Ще від Liam Murphy
·