Фото від ШІБрутті ма буоні
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 210 г Цукор
- 350 г Фундук грубо подрібнений
- 160 г Яєчний білок приблизно 4-5 яєць
Кроки
У каструльку на вимкненому вогні насипаємо цукор, додаємо грубо подрібнений фундук.
Окремо збиваємо яєчні білки до густої стійкої піни й обережно вмішуємо їх в цукор з фундуком.
Вмикаємо середній вогонь і готуємо, постійно помішуючи, щоб маса не пригоріла до дна.
Перекладаємо масу на тарілку і залишаємо трохи остигнути.
За допомогою двох ложок беремо невеликі порції тіста і розкладаємо купками на деко.
Випікаємо в розігрітій духовці з конвекцією за 130 градусів.
42 хвДаємо печиву повністю охолонути, перш ніж знімати з пергаменту, і подаємо.
Brutti ma buoni — «негарні, але гарні». Назва чесна: з купки горіхів,
білка й цукру ніхто не зробить акуратне печиво, і добре, що й не треба. Італійці придумали це там, де горіхів у шкірці було більше, ніж муки й масла, — і виявилось, що без муки печиво тримається саме так, як треба: ззовні суха шкарлупка, всередині тягучий горіховий виливок.
Головне питання тут не «скільки хвилин варити», а «коли маса готова, щоб із неї можна було ліпити купки, а не рідину». Білок на вогні робить роботу желатину — зв'язує
цукор і горіх у щось липке і щільне, і цей момент ви побачите, не прогледите: маса перестає розповзатись ложкою і починає тягнутись за нею.
Дехто каже — печиво без муки обов'язково розповзеться на дeко. Ні, бо муки тут і не питають: тримає все зсілий білок, і якщо ви довели масу на вогні до потрібної густини, купки стоять самі, без жодної форми.
Вийде чи ні — вирішується на плиті, до духовки. У духовці вже просто сушимо те, що зліплено правильно.
Цукор насипають у холодну каструлю до вогню не з лінивства — так він рівномірно обліплює подрібнений
фундук, і коли ввімкнете вогонь, не буде грудки розплавленого цукру в одному місці, поки решта стоїть сухою. Невеликий побутовий фокус, який рятує від підгорілих цукрових плям на дні.
Фундук беріть грубо подрібнений, а не меленим в пил: саме шматочки, що відчуваються зубами, і роблять це печиво, а не однорідну горіхову пасту. Якщо фундука немає — підійде будь-який горіх із власним щільним смаком і достатньою жирністю, щоб тримати форму: грецький чи міндаль теж працюють, мигдаль дасть дещо суше печиво.
Білки збивають до густої стійкої піни окремо — не тому що так заведено, а тому що піна тримає повітря, і саме це повітря не дає печиву перетворитись на суцільну твердь після випікання. Вмішуйте обережно, рухами зверху вниз: розмахаєте піну швидко й сильно — втратите бульбашки, і печиво стане щільним, як горіхова карамель, а не легким усередині.
На середньому вогні маса не варитись у звичному сенсі — білок зсідається, цукор підтоплюється, і все це разом загущується. Помішуйте постійно й дивіться на дно: не колір визначає готовність, а консистенція — коли ложка починає залишати слід і маса не розтікається назад, вогонь можна вимикати. Перетримаєте — цукор почне карамелізуватись і гіркнути.
Остигання перед формуванням купок — не пауза заради паузи, а необхідність: гаряча маса тектиме з ложки, тепла — ліпиться. Дві ложки тут працюють як інструмент форми, а не прикраса: одна набирає, друга скидає, і купка лишається трохи шорсткою — такою вона й має бути, бо з цієї шорсткості після духовки з'явиться та сама негарна-гарна скоринка.
Духовка з конвекцією на 130 градусів сушить, а не пече в класичному сенсі — зовнішній шар втрачає вологу й твердіє, а серединка лишається тягучою через ту саму желатинову природу білка. Якщо конвекції немає, обійдетесь звичайним режимом, просто дивіться на колір скоринки — вона має стати рівномірно золотисто-коричневою, а не плямистою. Охолодження на пергаменті перед тим, як знімати, — не забаганка: гаряче печиво ще м'яке зсередини і трісне чи прилипне, якщо поспішити.
Ще від Kofi Asante
·