Фото від ШІШарлотка-тірамісу з кавою та печивом савоярді
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г печиво савоярді
- Кава за смаком
- 500 г Маскарпоне
- 200 г Вершки або вершки для збивання
- 100 г Цукрова пудра
- 15 г Кава
- Какао-порошок за смаком
Кроки
Застеляємо форму харчовою плівкою або встановлюємо кільце форми на тарілку для подачі.
Підрізаємо один край печива савоярді на 1-2 см, щоб вони були однакової висоти.
Занурюємо печиво в каву кімнатної температури, викладаємо по колу форми та формуємо дно.
Ставимо форму в холодильник, поки готуємо начинку.
У великій мисці збиваємо міксером маскарпоне разом із кавою.
Окремо збиваємо вершки з цукровою пудрою до густої піни.
Обережно вводимо збиту піну у маскарпоне.
Викладаємо половину начинки на дно з печива, розрівнюючи поверхню.
Занурюємо печиво савоярді в каву і формуємо середній шар.
Викладаємо решту начинки, розрівнюємо і охолоджуємо у холодильнику.
240 хвПеред подачею посипаємо какао-порошком.
Ось вам тірамісу, перевдягнений у шарлотку — форма та сама, кільце чи рознімна форма, а суть все одно італійська: 
печиво, просочене 
кавою, і крем на 
маскарпоне. Нічого не пекли, нічого не ризикуєте підпалити — весь ризик тут не в духовці, а в холодильнику і в терпінні.
Вийде чи ні — вирішується на двох етапах. Перший: наскільки добре печиво тримає форму по колу, не розвалюючись і не розмокаючи до каші. Другий: чи встояв крем — чи не осів він рідкою калюжею, бо 
вершки недобили або, навпаки, перебили в масло.
Дехто каже — тірамісу можна їсти одразу, аби тільки красиво викласти. Ні, бо структура тут ще не структура: маскарпоне з вершками тримає форму тільки після того, як охолоне й «схопиться» в холодильнику. Ріжете раніше — отримуєте не десерт, а смачний компот із печива в мисці. Чотири години — то нижня межа, і орієнтуйтеся не на годинник, а на те, чи тримається розріз рівним краєм, коли проводите ножем.
Печиво савоярді — суха бісквітна паличка, яка існує саме для того, щоб вбирати рідину і не розповзатись. Звичайний бісквіт тут не підійде: він або не вбере каву, або розмокне в кашу за хвилину. Підрізаємо край не з естетики — а щоб борт форми вийшов рівним по висоті, інакше крем витече в нерівні щілини, коли знімете кільце.
Кава для просочення має бути кімнатної температури чи холодна, а не гаряча. Гаряча кава розм'якшить печиво занадто швидко й нерівномірно — зовні вже каша, а всередині ще сухар. Занурюйте печиво швидко, на секунду-дві: довше — і воно наберет зайвої вологи, і крем попливе від неї вже в тарілці.
Маскарпоне — це не просто жирний сир, а сир із мінімумом вологи й високим вмістом жиру, саме тому крем тримає форму без желатину. Якщо маскарпоне немає, беріть щось настільки ж густе й малорідке — жирний крем-сир, збитий з невеликою кількістю вершкового масла, — але це вже заміна з компромісом, а не рівноцінний варіант.
Вершки збиваємо окремо від маскарпоне й саме до густої піни, а не до масла. Дехто женеться за «надійністю» і перебиває вершки до пластівців — отримуєте зернисту текстуру замість гладкого крему, бо жир вже відшарувався від рідини. Зупиняйтесь, коли піна тримає м'який пік і не стікає з лопатки.
Поєднувати збиту піну з маскарпоне треба обережно, знизу вгору, а не міксером на всю потужність — інакше ви виб'єте все повітря, яке щойно набили у вершки, і крем осяде важким та щільним замість легкого. Це той момент, де механічна робота важливіша за швидкість.
Какао зверху — не прикраса, а гіркота, що врівноважує солодкий крем і каву. Якщо какао немає — тертий гіркий шоколад працює тим самим способом, аби тільки не солодкий і не з цукровою 
пудрою в складі.
Ще від Luca Martelli