Фото від ШІЧіабата на заквасці
Інгредієнти

- 400 мл Вода кімнатної температури
- 400 г борошно манітоба пшеничне
- 80 г борошно дурум
- 125 г хлібна закваска готова до випічки
- 1½ ч. л. Сіль
- 1 ст. л. Оливкова олія для миски
Кроки
Змішайте воду, борошно манітоба та борошно дурум у мисці до однорідності. Накрийте кришкою і залиште тісто для автолізу на 1 1/2 години.
90 хвДодайте хлібну закваску до тіста і замісіть, бажано в тістомісці на низько-середній швидкості, протягом 10 хвилин.
10 хвДодайте сіль і місіть ще 5 хвилин, доки тісто не стане гладким і блискучим на поверхні.
5 хвПерекладіть тісто в миску, змащену олією, накрийте кришкою і залиште відпочивати на кухонному столі 30 хвилин.
30 хвСкладіть тісто в мисці: змочіть руки холодною водою, візьміться за тісто і складіть його 3-5 разів, доки воно не стане трохи пружнішим і еластичнішим.
Дайте тісту знову відпочити 30 хвилин і повторіть складання. Повторюйте, доки тісто не буде складене загалом 3 рази.
30 хвПотім залиште тісто відпочивати на кухонному столі ще 2 години без складання.
120 хвПісля цього поставте тісто в холодильник на найхолоднішу полицю — внизу холодильника, одразу над шухлядою для овочів — на 10-16 годин.
600 хвПоставте камінь для випічки або сталеву пластину в духовку і розігрівайте духовку з конвекцією до 250 градусів протягом 45 хвилин, доки деко не буде добре гарячим.
45 хвОбережно викладіть м'яке тісто на присипаний борошном стіл і наріжте його на шматки для чіабати.
5 хвОбережно викладіть шматки на аркуш пекарського паперу з невеликою відстанню між ними.
1 хвПрисипте трохи борошном дурум, поставте хліб у духовку і зменшіть температуру до 180 градусів з конвекцією.
30 хвВипікайте 30 хвилин.
30 хвВийміть пекарський папір з-під хліба, підвищіть температуру духовки до 230 градусів і випікайте ще 15 хвилин або до золотистого кольору та гарної скоринки.
15 хвДайте хлібу охолонути на решітці.
20 хв
Чабатта — це хліб, у якому головний інгредієнт не
борошно, а повітря. Назва перекладається як "капець" чи "капелюшок" — через пласку, трохи кривулясту форму, з якою цей хліб і не намагався бути рівним ніколи. Вийде чи ні — вирішує не ваша майстерність заміса, а те, чи дасте ви тісту достатньо часу побродити. Тут нема місця поспіху, і це не примха рецепта, а фізика: дірки в м'якушці — це бульбашки вуглекислого газу, які випустила
закваска, а газу потрібен час, щоб назбиратися.
Дехто каже — чабатту неможливо зробити без казана... перепрошую, без парової печі чи спеціальної шафи розстоювання. Ні, бо вдома достатньо каменя або сталевої пластини в духовці, розігрітої як слід, і пари від вологого тіста на розпеченому пергаменті — цього вистачить для скоринки, заради якої й затівається вся справа.
На дві буханки тут стільки ж тіста, скільки й терпіння: більшість рецепта — це очікування. Активної роботи руками — хвилин двадцять на весь процес. Все інше тісто робить само, повільно, у холодильнику чи на столі. Якщо ви з тих, хто любить встигнути — цей хліб не для вечора понеділка.
Вода тут кімнатної температури невипадково: холодна загальмує
закваску ще до старту, а надто тепла — розжене її занадто швидко, і тісто перебродить, не набравши структури. 400 мл на 480 г
борошна — це тісто вологе, майже рідке на вигляд, і це нормально: чим більше води тримає тісто, тим більші дірки в готовому хлібі. Не бійтеся липких рук на етапі заміса — бійтеся спокуси досипати борошна, щоб було зручніше. Додасте — отримаєте щільний хліб замість чабатти.
Борошно вимагає твердого сорту пшениці — манітоба чи щось подібне з високим вмістом білка, бо саме білок дає клейковину, а клейковина — той каркас, який утримує бульбашки газу, не даючи їм вирватися. Друге борошно, дурум, — тверда пшениця з грубшим помелом, воно додає структурі пружності й того ледь горіхового смаку, який відрізняє чабатту від звичайної батони. Якщо дурум не знайдете — замінюйте будь-яким борошном з високим вмістом білка, головне — не слабким "тортовим".
Закваска повинна бути справді готовою до випічки: активна, з бульбашками, що подвоїлася після підгодовування. Млява закваска — це найчастіша причина, чому чабатта не піднімається, хоч усе інше зроблено правильно. Перевірте її на чуття — впустіть грудочку у воду, спливла — значить, сила є.
Сіль додається не одразу, а після автолізу і першого заміса невипадково: сіль стискає клейковинні нитки й уповільнює роботу ферментів, тож якщо кинути її в самому початку, тісто довше набиратиме структуру. Тут же воно спочатку "знайомиться" саме з собою — борошно з водою вже утворюють клейковину без жодного заміса, просто чекаючи.
Оливкова
олія для миски — не про смак, а про те, щоб тісто не прилипло до стінок під час підйому. Підійде будь-яка олія без власного запаху, нейтральна, аби не забивала смак хліба своїм присутністю.
Довге сидіння в холодильнику — це не примха, а спосіб розтягнути бродіння на годинник, дати тісту розвинути глибший, кислуватий смак, який на теплому столі за такий самий час просто не встигне з'явитися. Холод уповільнює дріжджі закваски, але не зупиняє — ферментація триває повільно й рівномірно, і саме звідси той характерний присмак, за який чабатту й цінують.
Високу температуру духовки на старті та зниження пізніше — це імітація пічного жару: перші хвилини потрібні для різкого пароутворення й розширення тіста ("пічний спринг"), а зниження — щоб м'якуш пропікся, не спаливши скоринку. Прибираєте пергамент з-під хліба в кінці невипадково: папір під низом тримає вологу, заважаючи скоринці стати хрусткою знизу.
Охолодження на решітці — останній і часто проігнорований крок. Різати гарячий хліб — псувати м'якуш: усередині ще відбувається допікання парою, і якщо втрутитись ножем зарано, м'якуш стане липким. Чекайте — це теж частина рецепта, навіть якщо в списку кроків про це не сказано прямо.
Ще від Nadia Yilmaz
·