Фото від ШІПаста з томатами, оливками та каперсами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 зубчик Часник дрібно нарізаний
- ½ ч. л. пластівці чилі
- 10 од. Оливки дрібно нарізані
- 2 ст. л. Каперси дрібно нарізані
- 3 од. Анчоуси дрібно нарізане
- 2 ст. л. в'ялені томати дрібно нарізані
- ½ ч. л. копчена паприка
- 15 од. Помідор розрізані на чверті
- 1 ст. л. Томатна паста
- ½ од. Лимон цедра
- 4 ст. л. Оливкова олія
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 400 г Макарони зварене аль денте
- 1 жменя Петрушка дрібно нарізана для посипання
Кроки
Обсмажте часник і пластівці чилі в оливковій олії на великій сковороді на середньому вогні, постійно помішуючи.
2 хвДодайте оливки, каперси, анчоуси, в'ялені томати та копчену паприку, обсмажуйте ще 5 хвилин. Додайте помідори та томатну пасту і добре прогрійте. Приправте цедрою лимона, сіллю та перцем.
5 хвПерекладіть щойно зварені макарони на сковороду, перемішайте, щоб вони добре обвалялися в соусі, і подавайте, присипавши петрушкою та свіжомеленим чорним перцем.
1 хв
Путанеска — це соус, який готують із того, що завжди під рукою: трохи оливок, 
каперси, томати в паличку з морозилки чи з банки, 
часник. Назва перекладається приблизно як "повійницький", і легенда каже, що жінки легкої поведінки готували його на швидкуруч між клієнтами — запах різкий, готується хвилин двадцять, встигали. Правда це чи ні — не знаю, не перевіряв, але логіка страви саме така: мінімум інгредієнтів, максимум характеру.
Вийде вона завжди, якщо не боятися 
солі. 
Оливки й каперси вже солоні самі по собі, тому класична помилка — присолити ще й соус окремо, і отримати щось неїстівне. Тут сіль "за смаком" означає: спробуйте спочатку без неї, а тоді вже вирішуйте.
Друга умова успіху — не передержати томати на вогні. 
Паста путанеска любить соус живий, трохи рідкий, не уварений до пасти. Якщо у вас широка сковорода замість казана — це навіть краще, рідина випаровується швидше, і є шанс встигнути вчасно зняти з вогню.
Страва на чотирьох, якщо не доливати до неї хліба й вина. З хлібом — краще на трьох.
Часник ріжте дрібно і кидайте в 
олію, коли вона вже тепла, але не димить. Дехто каже — часник треба класти в холодну олію і гріти разом. Ні, бо тоді він встигне віддати гіркоту раніше, ніж зарум'яниться, і соус матиме присмак паленого ще до того, як ви побачите дим. Орієнтир готовності тут — запах: щойно він став яскравим, часник уже зробив свою справу, далі він тільки псується.
Чилі-пластівці — це не для гостроти заради гостроти, а щоб соус не здавався прісним поруч із кислотою томатів і солоністю оливок. Якщо такого немає — підійде будь-який сухий 
перець, подрібнений або навіть мелений чилі, головне, щоб не солодкий паприковий, бо то вже інша роль.
Оливки беріть чорні, без кісточки, ріжте дрібно — вони тут не окраса, а частина соусу, повинні розчинитися в ньому смаком. Каперси — та сама історія, маленькі шматочки солоно-кислого, яке тримає весь соус від прісності. Якщо капери заміняти — беріть щось так само кисло-солоне, трохи зеленого огірка-корнішона теж підійде, хоч це вже не той регістр, а сусідній.
В'ялені томати — тут головний носій "в'яленого" смаку, концентрованого, майже в'ялена смородина за інтенсивністю. Немає — не біда, просто покладіть трохи більше свіжих томатів і томатної пасти, втратите глибину, але не структуру.
Томатна паста потрібна не для кольору, а для густини — вона дає соусу тіло, якого не дадуть самі лише порізані 
помідори, бо ті пустять багато соку і розрідять усе. Цедру 
лимона кладіть в самому кінці, після зняття з вогню, якщо можна — вона гірчить, щойно довго побуде на теплі.
Пасту переливайте в соус гарячою і прямо з водою, що на ній лишилася, — крохмаль із тієї води і є той самий зв'язувач, що робить так, щоб соус тримався на спагеті, а не лежав окремо на дні тарілки. Це не магія, а звичайна фізика клейстеру, і тому пасту ніколи не промивають холодною водою перед тим, як класти в соус.
Ще від Nadia Yilmaz