Фото від ШІКрем дипломатик без глютену
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 500 мл Молоко
- 1 од. Лимон
- 3 од. Яєчний жовток
- 60 г Цукор
- 40 г борошно або кукурудзяний крохмаль
- 500 мл вершки для збивання
- 100 г Цукрова пудра
- 2 од. Ванільний стручок
Кроки
Відокремлюємо жовтки від білків і перекладаємо жовтки в каструльку. Додаємо цукор і просіяний картопляний або кукурудзяний крохмаль, добре перемішуємо ручним вінчиком.
Вливаємо холодне молоко і розмішуємо до однорідної маси без грудочок.
Натираємо на дрібній тертці лимонну цедру і додаємо до суміші.
Ставимо крем на вогонь і доводимо до кипіння, безперервно помішуючи.
Знімаємо з вогню, перекладаємо в миску, накриваємо харчовою плівкою і залишаємо охолонути.
Кладемо вінчики міксера та миску у морозильну камеру. Вершки тримаємо в холодильнику.
Розрізаємо ванільні стручки і виймаємо з них насінинки.
Виймаємо миску з морозилки, виливаємо туди вершки, додаємо ванільні насінинки і збиваємо на середньо-високій швидкості.
Коли вершки напівзбиті, додаємо цукрову пудру і продовжуємо збивати до щільної консистенції.
Додаємо до охолодженого заварного крему збиті вершки, обережно перемішуючи рухами знизу вгору за допомогою лопатки.
Крем дипломатик — це заварний крем, одягнений у збиті
вершки. По суті, французький пастрі-крем (у нас його простіше назвати заварним) полегшують, щоб він не лежав на тістечку важким шаром, а тримав форму й водночас танув у роті. Без глютену тут усе просто: класична паризька версія бере трохи пшеничного борошна разом із крохмалем, а в цьому рецепті борошна нема зовсім — працює тільки картопляний або кукурудзяний крохмаль. Для смаку це навіть краще: крохмаль густить чистіше, без того легкого "борошняного" присмаку, який borucha-рецепти інколи дають.
Вийде це чи ні — питання двох моментів. Перший: чи зварите заварну основу так, щоб вона загусла рівномірно, без грудок і без присмаку сирого крохмалю. Другий: чи встигнуть вершки збитися правильно — не рідкими, але й не перебитими в масло. Решта — просто акуратне з'єднання двох готових частин.
Тут немає желатину, немає випічки, немає ризику, що щось підгорить надовго — головний ворог один: неуважність біля плити хвилин п'ять, і неуважність біля міксера ще стільки ж. Якщо ці дві хвилини ваші — крем буде.
Жовтки з цукром і крохмалем перемішуємо до пасти не з краси, а з розрахунку:
цукор розбиває жовток на окремі краплі жиру, не дає їм зліпитися в суцільну плівку, коли прийде тепло. Якщо всипати крохмаль у вже тепле
молоко з жовтками — отримаєте грудки, які потім доведеться продавлювати через сито. Тому порядок такий: суха паста, і тільки потім холодне молоко.
Молоко має бути холодним, а не теплим — і це не забобон, а той самий захист від грудок: холодна рідина розчиняє крохмаль поступово, рівномірно, а не схоплює його шматками там, де торкнулась гарячого. Дехто каже — можна молоко підігріти заздалегідь, щоб швидше звариться. Ні, бо саме швидкість тут і шкодить: крохмаль встигає осісти локально, поки ви встигаєте долити решту.
Лимонна цедра — не прикраса, а баланс: молочний жовтковий крем без кислинки швидко стає нудним, приторним. Беріть лише жовту шкірку, без білого прошарку — він гіркий і псує те, що ви щойно збалансували. Якщо
лимона нема, підійде апельсинова цедра або просто половина ванільного
стручка більше — принцип той самий: щось яскраве, що ріже жирність.
На вогні крем доводимо до кипіння безперервно помішуючи — це момент, де крохмаль нарешті розкриває свою густинну силу. Готовність видно, а не відраховується хвилинами: маса загусає, починає тягнутися за ложкою, бульбашки стають рідшими й важчими. Якщо перестати мішати бодай на півхвилини — дно хапається, і присмак паленого молока вже нічим не змити.
Плівка впритул до поверхні крему під час охолодження — не про красу, а про те, щоб зверху не утворилась щільна шкірка з конденсату й підсохлого крохмалю: вона потім ляже грудкою в готовому десерті.
Вершки беремо жирні — ті, що продаються як для збивання, не менше 33%. Холод миски, вінчиків і самих вершків — умова, без якої жир не схопиться в стійку піну: тепла рідина просто збивається в рідку хмару, яка опадає за хвилину. Цукрову
пудру додаємо пізніше, коли вершки вже напівзбиті, бо рано всипана пудра розріджує масу й заважає жиру структуруватись.
З'єднувати крем і вершки треба рухом лопаткою знизу вгору, а не міксером і не різкими колами — так ви зберігаєте повітря, яке вже закачали у вершки. Переміксуй — і дипломатик стане просто важким заварним кремом із сметанковим смаком, без тієї легкості, за яку цю пару взагалі придумали поєднувати.
Ще від Liam Murphy
·