Фото від ШІПласкі дріжджові коржі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Розмішати дріжджі в мисці з водою.
Додати сіль, цукор і борошно та замісити тісто в тістомісі на середній швидкості приблизно 10 хвилин, до готовності тіста.
Перекласти тісто в миску, змащену олією, і дати піднятися 30 хвилин на кухонному столі, після чого поставити тісто в холодильник на 10–18 годин.
Поділити тісто на кількість частин, що відповідає потрібній кількості коржиків.
Сформувати круглі кульки.
Змастити кухонний стіл невеликою кількістю олії та розкачати кожну кульку в коржик завтовшки приблизно 2 мм.
Розігріти сковороду на середньому вогні та випікати коржики кілька хвилин з кожного боку, доки вони не стануть м'якими, повітряними й підрум'яненими.
Пласкі коржі — це хліб, який не чекає духовки. Все тісто, яка складність була б з хлібом у печі, тут знята однією сковородою: жар іде знизу, волога виходить зверху, і за кілька хвилин у вас готовий корж, а не напівсирий млинець і не суха підошва.
Вийде чи ні — вирішується не на сковороді, а раніше, в мисці.
Дріжджі мають ожити у
воді кімнатної температури: холодна вода їх приспить, гаряча — вб'є. Якщо тісто після замісу не подвоїлося за відведені півгодини — не поспішайте, чекайте ознаки, а не годинника. Тісто, яке не підійшло як слід, дасть корж щільний, як підошва, хоч би ви його скільки не пекли.
Холодильник тут не для збереження — для характеру. Холодне тісто розкачується тонко і не стягується назад, поки ви розкочуєте наступне. Пропустите цей крок —
борошно й клейковина будуть пручатися, коржі вийдуть товщі, ніж 2 мм, і схожі радше на коржики для чаю, ніж на тонкий хліб.
Дехто каже — чим довше місити, тим краще. Ні: тісто на 550 г борошна і 400 мл води достатньо об'єднати в гладку масу, далі місить уже клейковина сама, поки тісто відпочиває й піднімається.
Дріжджі — 15 г пресованих або сухих, байдуже, аби свіжі. Якщо сумніваєтесь у їхній силі, розмішайте в теплій (не гарячій!)
воді з пучкою цукру і почекайте — за десять хвилин має зʼявитися пінка. Немає пінки — дріжджі мертві, і тісто не підійме, скільки не чекайте.
Вода кімнатної температури — це не примха, а механізм: дріжджам потрібне тепло, щоб почати працювати, але не настільки, щоб їх зварити. Рука, занурена у воду, повинна не відчувати ні холоду, ні тепла — ось і весь термометр.
Борошно — звичайне пшеничне, те, що у вас в шафі. Якщо воно слабке (низький вміст білка), тісто буде менш еластичним і коржі можуть рватися при розкачуванні — просто розкачуйте трохи товщі й обережніше.
Сіль і
цукор — не для смаку в першу чергу. Сіль стримує бродіння, щоб дріжджі не зʼїли все тісто за годину і не лишили його порожнім і кислим. Цукор — їжа для дріжджів на старті, поки клейковина ще не дала їм інших ресурсів.
Олія — для миски, в якій тісто підіймається, щоб не прилипло й не порвалося, коли діставатимете. Будь-яка олія без власного запаху підійде, олія — не головний інгредієнт, а мастило. Соняшникова піде не гірше за оливкову.
Сковорода — ваш казан у цьому рецепті. Середній вогонь означає, що поверхня сковороди достатньо гаряча, щоб тісто одразу схопилося й не прилипло, але не настільки, щоб корж згорів зовні, лишившись сирим усередині. Орієнтир — не секунди, а бульбашки: корж починає надуватися й темніти плямами, тоді перевертайте. Товщина в 2 мм тут не випадкова: товщий корж не встигне пропектися до того, як підгорить низ.
Ще від Inês Carvalho
·