Фото від ШІНачос
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 250 г Кукурудзяне борошно плюс додатково для присипання
- 300 мл Вода
- Сіль за смаком
- Рослинна олія за смаком, для смаження
Кроки
Висипте кукурудзяне борошно в миску, додайте сіль, потроху вливайте воду та вимішуйте руками протягом ~10 хвилин до пластичного стану.
10 хвНакрийте тісто і дайте йому відпочити 20-30 хвилин.
25 хвВідщипуйте шматки тіста і розкачуйте качалкою між пергаментним папером до товщини 2-3 міліметрів.
Присипте пласт тіста кукурудзяним борошном, за бажанням зі спеціями, і ще раз пройдіться качалкою.
Виріжте кружечки діаметром 12-15 см, розріжте на 8 трикутників.
Обваляйте кожен трикутник у кукурудзяному борошні.
Розігрійте ~4 ст. л. рослинної олії на сковороді середнього розміру.
Викладайте начос невеликими порціями і підсмажуйте, перевертаючи на інший бік за кілька секунд.
Викладайте готові начос на паперовий рушник, щоб прибрати зайву олію, і подавайте одразу.
Начос — це, по суті, та сама тортилья, тільки висушена думкою наперед: розрізали на трикутники і підсмажили до ламкості. Нічого екзотичного тут нема, просто тісто з кукурудзяного
борошна і
воду, а решта — руки й терпіння.
І ось де собака зарита: кукурудзяне борошно не має клейковини, тому воно не «тягнеться» як пшеничне. Це не дефект тіста, це його природа. Саме тому його вимішують довго і руками — не щоб розвинути клейковину, якої там нема, а щоб вода рівномірно просочила кожну крупинку борошна і скріпила тісто крохмалем. Поспішите — тісто потріскається при розкачуванні, і ви вирішите, що щось зробили не так. Ні, просто не дали борошну напитися.
Вийде чи ні — вирішується на етапі відпочинку тіста. Двадцять-тридцять хвилин — це не забаганка, а час, за який крохмаль остаточно зв'яже воду і тісто стане пластичним, а не крихким. Спробуєте розкачати раніше — матимете не тісто, а пісок, що розсипається під качалкою.
На чотирьох — це закуска до вечора з кіно чи пивом, не основна страва. Рецепт короткий, бо начос — страва терпіння в підготовці і секунд у сковороді, а не складних технік.
Кукурудзяне
борошно тут — не те саме, що кукурудзяна крупа чи манка з кукурудзи. Шукайте дрібного помелу, бажано те, що на пачці написано «masa» чи просто «кукурудзяне борошно для тортильї» — воно вже трохи оброблене лугом за мексиканською традицією (nixtamalización), і через це краще тримає форму. Якщо у вас звичайне кукурудзяне борошно без такої обробки — тісто вийде трохи більш крихким, і вам доведеться бути ще дбайливішими на етапі розкачування. Замінити на щось інше по суті нічим: пшеничне борошно дасть вам зовсім іншу страву, ближчу до лаваша, а не до начос.
Вода тут — не наповнювач, а той самий елемент, що перетворює порошок на тісто. Лийте потроху, а не одразу всю склянку: кукурудзяне борошно вбирає воду нерівномірно, і краще додати ще трохи, ніж розводити занадто рідке тісто, яке потім не розкачаєш.
Сіль — за смаком, і тут немає хитрості: кладіть як у звичайне тісто, трохи менше, ніж здається правильним, бо сіль ще буде на начос зверху чи в соусі, з яким їх подаватимуть.
Олія для смаження — тут головний критерій простий: будь-яка рослинна олія без власного запаху. Соняшникова, кукурудзяна, рафінована — яка завжди у вас в шафі. Оливкова тут не потрібна, її смак лише заважатиме і до того ж вона гірчить при сильному нагріві.
Присипання борошном перед розкачуванням — це не просто щоб тісто не прилипло до качалки. Кукурудзяне тісто без клейковини саме по собі ламке, і зайва волога на поверхні при контакті з гарячою олією дає бризки та нерівномірне підсмажування. Сухий шар борошна зверху — ваш захист і від прилипання, і від того, щоб олія не «стріляла» на вас зі сковороди.
На звичайній кухонній плиті сковорода середнього розміру і чотири ложки олії — це не фритюр у казані, а неглибоке смаження. Тому й кидайте начос невеликими порціями: багато шматочків одразу зіб'ють температуру олії, і замість хрусткої скоринки отримаєте варене тісто, що просто ввібрало олію. Перевертаються вони за секунди — орієнтир тут не секундомір, а колір: щойно краї почали підрум'янюватись і трикутник перестав бути м'яким на дотик, час перевертати.
Паперовий рушник наприкінці — не формальність для краси, а спосіб прибрати зайву олію, яка інакше зробить начос млявими вже за хвилину після сковороди. Подавайте одразу: охолола кукурудзяна тортилья швидко втрачає крихкість і стає гумовою, тут чекати нема сенсу.
Ще від Kofi Asante
·