Фото від ШІПаста з ковбаскою і радичо
Інгредієнти

- 320 г мецце пенне
- 250 г свиняча ковбаска
- 250 г радичо
- 1 од. Червона цибуля
- 0,5 склянка Вино
- 50 г пекоріно
- 50 г Пармезан
- Сіль за смаком
- Оливкова олія за смаком
Кроки
Поставте закипати воду для макаронів, а поки вона закипає, приготуйте заправку.
У сковороді розігрійте трохи оливкової олії та обсмажте дрібно нарізану червону цибулю до золотистого кольору.
Додайте свинячу ковбаску, розім'яйте дерев'яною ложкою, подрібнюючи її та готуйте до повної готовності. Готовність: усередині 70 °C.
Влийте пів склянки червоного вина й дайте алкоголю випаруватися.
Додайте вимите й нарізане тонкими стрічками радичо, готуйте, періодично перемішуючи.
Додайте макарони до закипілої підсоленої води.
Щойно макарони зваряться, відцідіть їх і перекладіть у сковороду із заправкою.
Додайте пекоріно, пармезан, оливкову олію та воду від варіння макаронів, перемішайте до однорідності.
Подавайте одразу.
Паста з ковбаскою і радичо — це той випадок, коли гіркота працює на вас, а не проти. Радичо гіркий сам по собі, і дехто його через це оминає. Даремно: гіркота — це
сіль серед овочів, вона розкриває смак м'яса й жиру, а не псує страву. У парі зі свининою, жиром від ковбаски та солоністю двох сирів вона перестає бути гіркою і стає глибокою.
Складність тут не в техніці, а в послідовності: усе має зійтись в один момент. Вода закипає, заправка готується, і коли паста готова — сковорода вже чекає. Якщо розтягнути ці процеси в часі, пенне охолонуть і сир не розтопиться в соус, а зляжеться грудками.
Вийде це в будь-кого, хто не боїться підпалити
цибулю на
олії і не лякається, коли
вино булькає й випаровується різким духом — це нормально, так і має пахнути. Головний ворог тут не складність, а поспіх на фінальному етапі.
Ковбаска тут не для краси, а для жиру й соковитості: коли ви розминаєте її ложкою на сковороді, вона пускає власний жир, і саме в цьому жирі далі тушкується радичо. Беріть свіжу, не копчену — копчена дасть зовсім інший, задимлений смак, і радичо загубиться. Якщо під рукою лише звичайний фарш — додайте трохи фенхелю або чорного перцю, це заміна за духом, а не за назвою.
Радичо ріжте стрічками, не дрібно: воно має читатись у тарілці, а не розчинятись у соусі. Якщо радичо немає — беріть будь-який гіркуватий салат щільної структури, цикорій підійде краще за звичайний салат-латук, бо той просто розкисне від тепла.
Вино виливайте не для смаку вина, а щоб деглазувати сковороду — зняти той присмажений сік із дна, який інакше згорить і дасть гіркоту не ту, що треба. Випарувати алкоголь — означає дати рідині покипіти, доки різкий спиртовий дух не піде, а запах не стане м'якшим, винним. Якщо вина в хаті нема — трохи оцту з водою дасть ту саму кислотність, хоч і без аромату.
Два сорти сиру — не примха. Пекоріно солоний і різкий,
пармезан — м'якший і горіховий. Разом вони дають об'єм смаку, якого один сир сам не дасть. Є лише один — беріть його, просто додайте трохи більше води від пасти, щоб компенсувати менш складний смак.
Та сама вода від варіння макаронів — не відходи, а крохмальний клей. Вона скріплює сир, жир і пасту в соус, замість того щоб вони лежали окремо. Тому відцідити пасту — не означає вилити все дощенту: лишіть трохи води поруч, про всяк випадок.
Подавати одразу — це не ввічливість, а фізика: сир тягнеться, поки гаряче, і твердне, щойно охолоне. Почекаєте п'ять хвилин — отримаєте пасту зі шматками гуми замість соусу.
Ще від Kofi Asante
·