Фото від ШІКрем-суп з горошку
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 1 од. Горошок упаковка
- Бульйон за потреби
- 30 г Пекоріно Романо
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком, свіжомелений
Кроки
Відварити горошок у підсоленій воді близько 6 хвилин, після чого злити воду і перекласти горошок у блендер.
6 хвЗбити горошок у блендері, поступово додаючи овочевий бульйон, доки маса не стане однорідною.
Додати одну ложку пекорино романо і добре перемішати.
Присмачити сіллю і свіжомеленим чорним перцем за смаком.
Продовжувати перемішувати, поки крем не стане однорідним і гладким.
Поставити крем у холодильник, щоб охолонути.
Подавати охолоджений крем у невеликих склянках чи мисочках, доповнюючи хрусткими грінками.
Це не суп у звичному розумінні — миска з чимось гарячим і рідким. Це холодний крем, і вже сама ця обставина багатьом ламає голову. Дехто каже — суп має бути гарячим, бо «суп» і означає гаряче. Ні, бо слово відповідає за форму (рідка страва з овочів чи м'яса), а не за температуру подачі. Гаспачо теж суп, і теж холодний, і ніхто не сперечається.
Горошок тут головний і єдиний овоч, тому помилки пробачити нема кому. Варите його коротко — рівно стільки, щоб він втратив крохмальну твердість, але не встиг стати сірим і кашоподібним. Шість хвилин — орієнтир, не закон: пробуйте горошину, вона має м'яко піддаватись, а колір лишатись яскраво-зеленим. Перетримаєте — і весь суп вийде кольору болота, а смак стане тьмяним, вареним, без свіжості.
Вийде чи ні — вирішується на етапі блендера.
Бульйон додаєте поступово, маленькими порціями, а не виливаєте одразу все, що є в каструлі. Інакше отримаєте не крем, а рідкий зелений суп, і виправити це додаванням ще горошку вже не вдасться — пропорція зіпсована. Густину регулюєте бульйоном, а не навпаки.
Сир і
перець — це вже фінальна настройка смаку, не основа. Головне випробування страви — холодильник: крем має охолонути настільки, щоб його було приємно їсти ложкою зі склянки, а не просто «не гарячий».
Горошок беріть заморожений, упаковкою — і це не компроміс, а правильний вибір. Свіжий горошок у стручках доступний кілька тижнів на рік, а заморожують його буквально за годину після збору, коли цукор ще не встиг перейти у крохмаль. Тому заморожений горошок часто солодший і яскравіший за той, що два дні пролежав на базарі. Свіжий підійде, якщо він справді молодий і солодкий на смак, а не борошнистий — спробуйте сирим перед варінням, це вас не обдурить.
Вода для варіння — підсолена, і
сіль тут працює не лише на смак горошку, а й утримує колір: без солі горошок швидше сіріє у гарячій воді. Воду зливайте одразу, не давайте горошку довариватись у власному парі — ще кілька хвилин у гарячому друшляку, і колір та текстура підуть у той самий бік, якого ви уникали.
Бульйон — не для смаку бульйону, а для рідини з характером, яка не заб'є горошок. Будь-який овочевий бульйон без різкого власного запаху підійде: з кореня селери, моркви, цибулі, можна навіть із щіпкою цибулевого лушпиння для кольору. Якщо бульйону немає — підігріта вода з дрібкою солі теж спрацює, крем буде трохи простіший на смак, але текстуру ви не втратите.
Пекоріно-романо — овечий сир, солоний і гострий сам по собі, тому додавайте його обережно і пробуйте одразу. Якщо такого сиру нема — підійде будь-який твердий солоний сир з виразним смаком: пармезан, грана падано. Головне — він має плавитись чи хоча б розчинятись у теплій масі, а не лежати крупинками.
Чорний
перець — свіжомелений, і це не примха, а хімія: мелений перець у банці втрачає летючі ефірні масла за кілька тижнів після помелу, лишається тільки гострота без аромату. Млинок на кухні коштує копійки і рятує смак у половині страв, де перець взагалі помітний.
Терпіння тут — у двох місцях. Перше: не поспішайте з бульйоном у блендері, лийте потроху. Друге: дайте крему дійсно охолонути в холодильнику, а не півгодини на столі. Холодна страва, яку подали ледь прохолодною, — це вже не той крем-суп, а непорозуміння.
Ще від Kofi Asante
·