Фото від ШІТірамісу з ананасом
Інгредієнти
- 250 мл Вершки
- 300 г ананасовий йогурт
- 25 г Цукрова пудра
- печиво павезіні або савоярді за смаком
- Ананас за смаком
- М'ята за смаком
Кроки
Відкриваємо банку з ананасом у сиропі й зберігаємо сироп для просочення печива
З'єднуємо цукрову пудру з вершками і збиваємо в густу стійку піну
Додаємо ананасовий йогурт до збитих вершків та обережно вимішуємо лопаткою
Викладаємо тірамісу шарами, чергуючи крем із печивом, вимоченим у сиропі, та ананасом
Завершуємо останнім шаром ананасу в сиропі, прикрашаємо м'ятою і подаємо
Тірамісу тут без яєць, без маскарпоне і без кави — по суті, це холодний десерт-конструктор, де італійська ідея (просочене печиво + крем шарами) одягнена в ананасовий одяг. Такий варіант простіший за класику і прощає набагато більше помилок, тому й ризик провалу мінімальний — якщо не схалтурити з двома речами.
Перша: 
вершки треба збити справді в густу стійку піну, а не в піну, що тримається п'ять хвилин і стікає. Ознака готовності — слід від вінчика на поверхні не затягується, а крем на лопатці тримає форму й не падає. Якщо недобити — 
йогурт, який ви додасте потім, просто розведе все до рідкого стану, і замість крему вийде соус. Друга: печиво має встигнути просочитися сиропом, але не розмокнути до каші — воно має зігнутись, а не розвалитись, коли ви його виймаєте.
Дехто вважає, що раз немає яєць і сиру маскарпоне — то це вже «не тірамісу», а щось самозванне. Ні, бо тірамісу як конструкція — це саме просочене печиво й крем шарами, а начинка всередині завжди була питанням смаку й того, що є в господарстві. Італійці в бідних регіонах і раніше імпровізували з тим, що було під рукою, тому ваш варіант з йогуртом — не порушення, а продовження тієї ж логіки економії та доступності.
Терпіння тут не менш важливе, ніж у класиці: десерт має постояти в холодильнику, щоб шари «зійшлися» одне з одним і печиво остаточно розм'якло всередині. Якщо з'їсти одразу — це будуть окремі крем, печиво й 
ананас поруч, а не десерт.
Вершки беріть жирні, не менше 33% — тільки такі збиваються в стійку піну. Спробуйте збити 10-15% вершки, і ви отримаєте просто теплувату рідину з бульбашками: жиру недостатньо, щоб утворити каркас, який тримає повітря. Це не забаганка рецепта, а фізика молочного жиру.
Ананасовий йогурт тут замінює і маскарпоне, і частину солодощі, і аромат фруктів одночасно — економія трьох інгредієнтів в одному. Якщо у вас немає саме ананасового — беріть будь-який густий натуральний йогурт без зайвої рідини і просто додайте свіжий чи консервований ананас дрібно нарізаним окремо, тоді функція та сама: кислинка й вологість, які не дають крему бути приторним.
Цукрову 
пудру, а не цукор-пісок, беруть із простої причини: пудра розчиняється миттєво, поки ви збиваєте, а цукрові кристали встигають розчинитись не повністю і потім хрустять на зубах холодним кремом. Якщо пудри немає — перемеліть звичайний цукор у кавомолці, це хвилина роботи.
Печиво — павезіні чи савоярді — обирають за одну властивість: воно сухе й пористе, тому швидко вбирає сироп і при цьому не розповзається миттєво. Будь-яке інше сухе бісквітне печиво теж підійде, головне — щоб воно не було вологим чи масляним із самого початку, інакше йому нема куди вбирати рідину, і просочення не станеться, а печиво просто розмокне ззовні, лишившись сухим усередині.
Сироп з банки консервованого ананаса — це не відходи, які шкода викидати, а готовий ароматизований сироп, уже підсолоджений і з потрібним смаком. Купувати окремо ванільний сироп чи варити власний не має сенсу, коли він у вас уже є в банці.
М'ята в кінці — не прикраса заради фотографії, а свіжа гіркувато-ментолова нота, яка розбиває суцільну солодкість крему та ананаса. Якщо м'яти немає, нічого страшного не станеться — десерт не завалиться без неї, просто буде трохи одноманітнішим на смак.
Ще від Kofi Asante
·