Фото від ШІРомові кульки
Інгредієнти
- 500 г залишки торта
- 200 г Чорний шоколад розтоплений
- 100 г Марципан грубо натертий
- 2 ст. л. Ром
- 2 ст. л. Варення
- 2 ст. л. мигдальне борошно якщо потрібно
- 30 г кокосове борошно
- 30 г Фундук дрібно нарізаний
- 1 ст. л. Штрейзель
Кроки
Подрібніть залишки торта у кухонному комбайні до дрібної крихти. Розтопіть шоколад на водяній бані на повільному вогні, постійно помішуючи.
5 хвДодайте розтоплений шоколад, марципан, ром і варення до кухонного комбайна й перемішуйте, доки не утвориться однорідна трюфельна маса.
3 хвДоведіть масу до смаку, додаючи за бажанням ще варення, шоколаду, рому або марципану. Якщо маса занадто м'яка, вимісіть її з невеликою кількістю мигдального борошна, або поставте в холодильник, адже вона загусне, коли шоколад застигне.
20 хвСформуйте ромові кульки відповідного розміру та обваляйте їх у штрейзелі, кокосовому борошні або дрібно нарізаному фундуку.
10 хв
Ромові кульки — це не десерт, а спосіб не викидати черстве печиво. У Європі так роблять споконвіку: лишилося печиво, яке вже не хрумтить, лишився шматок 
шоколаду — і замість смітника все йде в справу. Тому тут немає випікання: все, що вимагає духовки, тут зайве, бо завдання не приготувати, а зібрати докупи.
Вийде чи ні — вирішується не температурою, а консистенцією маси. Якщо вона розповзається між пальцями — кулька не тримається, і дрібниці типу «посипати кокосом» вже не рятують. Якщо маса слухається рук — далі все просто, це ліпка, а не кулінарія.
Головний ворог тут — нетерпіння на етапі охолодження. Масу хочеться качати одразу, поки тепла й податлива, а вона саме тому й тече. Холод — не формальність, а частина рецепта: він забирає зайву м'якість, яку дав розтоплений шоколад.
Печиво — основа, і тут digestive годиться саме тому, що воно не солодке саме по собі і досить сухе: вбирає вологу від рому й джему, не розкисаючи в кашу. Будь-яке сухе печиво без зайвих присмаків підійде — головне, щоб кришилось у дрібний пісок, а не в грудки, інакше кульки вийдуть шорсткими зсередини.
Шоколад топіть на водяній бані, бо пряме дно каструлі над вогнем нагріває нерівномірно: там, де торкається метал, шоколад може підгоріти й зернитися, а решта лишиться твердою. На парі тепло йде м'яко, звідти й постійне помішування — не для краси, а щоб жоден шматок не перегрівся раніше за інший. Готовність тут проста: лопатка проходить крізь масу без грудок.
Марципан дає в'язкість і солодкість без цукрового піску, який би хрумтів на зубах. Якщо марципану немає — підійде будь-яка мигдальна паста з подібною жирністю й пластичністю, хоч навіть перемелені мигдалини з ложкою меду, аби маса тримала форму, а не сипалась.
Ром і джем — це волога, яка зв'язує сухе печиво в тісто. Дехто каже — ром можна пропустити, мовляв, діти ж їдять. Можна, звісно, але тоді візьміть якусь іншу рідину замість нього, бо саме рідина, а не алкоголь, тримає тут усе докупи — функція вологи важливіша за смак.
Борошно — це рятівний пас, а не обов'язковий інгредієнт. Беріть його, лише якщо маса після холодильника все одно пливе: воно забирає зайву вологу, яку не встигло всотати печиво. Якщо маса й так ліпиться — борошно тут зайве, воно лише суше й гірше на смак.
Посипка, кокосова стружка чи горіхи — це вже не про смак, а про те, щоб кульки не злипалися одна з одною і не лишали шоколад на пальцях. Обирайте за тим, що є в шафі: сухий, не жирний на вигляд порошок годиться будь-який.
Ще від Oleksandr Bondar
·