Фото від ШІЗбрічолата з пандоро й апельсиновим кремом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 800 г Пандоро
- 3 од. Яєчний жовток
- 100 г Цукор
- 30 г Картопляний крохмаль
- 300 г Молоко
- Молоко за смаком
- Апельсинова цедра за смаком
- 200 г Апельсиновий сік
Кроки
Готуємо апельсиновий крем: у миску викладаємо яєчні жовтки з цукром і розтираємо вінчиком вручну.
Додаємо просіяний картопляний крохмаль і швидко перемішуємо до однорідності.
Наливаємо молоко в каструльку й доводимо до кипіння, ароматизуючи апельсиновим соком і апельсиновою цедрою.
Коли молоко закипить, на слабкому вогні додаємо жовткову масу з цукром і крохмалем і перемішуємо, поки крем не загусне.
Нарізаємо пандоро завтовшки 6-7 см і викладаємо його у рознімну форму діаметром 22 см, дно якої вистелене пергаментним папером.
Додаємо ще трохи шматочків пандоро, заповнюючи порожні місця, щоб отримати рівну основу.
Змащуємо молоком всю поверхню, а потім руками трохи придавлюємо центральну частину для начинки.
Виливаємо апельсиновий крем, а потім накриваємо все подрібненими шматочками пандоро.
Обережно притискаємо руками, щоб усе з'єдналося, і випікаємо в розігрітій духовці за температури 190 градусів у режимі з конвекцією.
7 хвПовністю охолоджуємо перед подачею.
Пандоро — це вже готовий солодкий хліб, купований у магазині, схожий на наш кекс, тільки пухкіший і масляніший, бо туди іде більше
жовтків і вершкового масла, ніж у звичайне тісто. Ось і весь секрет страви: ви не печете тісто з нуля, ви переробляєте вже готовий виріб у щось нове. Це десерт для тих, у кого залишився зайвий пандоро після свят і не хочеться просто їсти його скибками з чаєм.
Суть тут у кремі. Апельсиновий крем — це заварний крем, тільки замість
молока основним ароматизатором іде
сік і
цедра.
Крохмаль у ньому — не для смаку, а для того, щоб крем тримав форму і не розтікався по шматочках хліба, коли ви розріжете торт на порції. Без крохмалю жовтки з молоком дадуть вам просто рідкий солодкий соус, який охоче увіллється в усі щілини пандоро і зробить низ мокрим, а верх сухим.
Вийде чи ні — залежить від того, чи доведете ви крем до густини, а не до часу на таймері. Сім хвилин у духовці — це не випікання нового тіста, це скоріше просушування й "склеювання" верхнього шару пандоро з кремом, щоб форма торта трималася при розрізанні. Головна небезпека — недоварений крем: тоді весь десерт розвалюється желе всередині сухого хліба, і це вже не торт, а архітектурна катастрофа на тарілці.
Жовтки з цукром розтираєте віночком вручну — і тут не про силу рук, а про те, що механічний міксер на цій стадії заб'є в суміш забагато повітря, і крем може піти бульбашками при нагріванні. Руками ви відчуваєте, коли маса з жовтої стала світлою і трохи стрічкоподібною — це ознака, що
цукор розчинився і жовтки "розкрилися", готові прийняти
крохмаль рівномірно, без грудочок.
Крохмаль просіюєте не для краси. Будь-яка грудочка непросіяного крохмалю в гарячому
молоці миттєво схопиться клейстером зовні, а всередині лишиться сухою — і ви отримаєте в кремі тверді кульки, які потім відчуваються на зубах як пісок. Якщо картопляного крохмалю немає, підійде кукурудзяний у тій же пропорції — різниця лише в тому, що кукурудзяний дає крем трохи щільніший і менш прозорий, але для торта це не критично.
Молоко з
соком і
цедрою доводите до кипіння окремо — це для того, щоб ароматична олія з цедри встигла розкритися в гарячій рідині, а не загубилась, коли ви вже вмішаєте жовтки. Додавати жовткову суміш у молоко, що вже кипить бурхливо, а не на слабкому вогні — головна помилка, через яку жовтки згортаються в пластівці замість того, щоб рівномірно загуснути з крохмалем. Слабкий вогонь тут — це не про швидкість, а про те, щоб тепло встигало проникнути в масу рівномірно, поки ви мішаєте, а не обпалювало дно каструлі швидше, ніж ви встигаєте перемішати.
Готовність крему — не за часом, а за тим, що він починає тримати слід від ложки: провели по дну каструлі — лишилась доріжка, не затягнулась одразу молочною хвилею. Якщо зняти з вогню раніше — крем розтечеться в пандоро, якщо пізніше — почне брати грудками від перегрітого крохмалю.
Апельсиновий сік і цедра — за смаком, і це чесно, бо апельсини бувають різні: одні соковиті й кислі, інші солодкі й водянисті. Орієнтуйтесь не на грами, а на те, щоб крем мав виразний цитрусовий дух, але не гірчив — гіркота з'являється, якщо зняти з цедри забагато білого шару під шкіркою.
Молоко "за смаком" для змащування поверхні пандоро — це не інгредієнт у строгому сенсі, а технічний прийом: воно трохи зволожує сухий хліб зсередини, щоб той не тягнув вологу з крему на себе занадто жадібно. Пандоро нарізаєте товстими шматками навмисно — тонкі скибки просякнуть наскрізь і розваляться при викладанні, товсті ж тримають форму, поки крем ще рідкий, і дають десерту структуру шарів, а не однорідну кашу.
Ще від Matteo Brandt
·