Фото від ШІТорта делле монаке (італійський сирний пиріг без борошна й без глютену)
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 4 од. Яйця
- 200 г Цукор
- 170 г Мигдальне борошно
- 2 лимонів Лимонна цедра
- 500 г Рікота
- 1-2 ст. л. Ром за бажанням
- Цукрова пудра за смаком, для прикраси
Кроки
Збиваємо яйця з цукром електричним міксером, доки маса не стане пишною, кремовою і світлою.
Додаємо лимонну цедру та за бажанням ром.
Всипаємо мигдальне борошно поступово у кілька етапів і добре перемішуємо.
Додаємо рікоту і перемішуємо до однорідності.
Переливаємо тісто у форму, вистелену пергаментним папером, вирівнюємо поверхню.
Випікаємо в розігрітій до 170 градусів духовці.
60 хвПеревіряємо готовність дерев'яною паличкою — вона має виходити сухою.
Даємо пирогу охолонути, перед подачею присипаємо цукровою пудрою.
Торта делле монаке — монастирський пиріг, і назва тут не для краси: такі пироги пекли там, де не було зайвого
борошна, зате завжди знаходилась
рікота і мигдаль. Це не бісквіт і не чізкейк — щось середнє, тримається формою завдяки
яйцям і мигдальному борошну, а не глютену, тож він справді без нього, без хитрощів.
Вирішує він одне: чи у вас вийде структура, а не каша чи гумова підошва. А структура тут робиться на етапі збивання яєць з цукром — не «змішати», а збити до стану, коли маса світлішає і стає густою, як нежирна сметана. Саме ці бульбашки повітря, замкнені в яєчній піні, і піднімають пиріг у духовці, бо розрихлювача в рецепті немає взагалі.
Дехто каже — рікоту можна просто вмішати на початку разом з яйцями, швидше ж. Ні, бо рікота важка і волога, вона «гасить» піну, якщо яйця ще не набрали об'єму. Тому порядок такий: спершу піна, потім мигдаль, рікота — останньою, коли структура вже є і їй є на чому триматися.
Мигдальне
борошно тут не заміна звичайному — це основа, яка тримає пиріг без глютену. Якщо купуєте готове — беріть те, що зроблене з очищеного мигдалю (бланшованого), воно світліше й дрібніше, дає рівнішу текстуру. Можна змолоти самостійно в кавомолці чи блендері, але тоді стежте, щоб не почало виділяти олію й перетворюватись на пасту — зупиняйтесь, доки це ще порошок.
Рікота — серце рецепта, і тут головний критерій: вона має бути густою, а не водянистою. Якщо ваша рікота в упаковці пускає сироватку — відкиньте на сито хвилин на двадцять, інакше тісто не загусне як слід і пиріг «попливе» в духовці замість того, щоб піднятись.
Цедра — не для аромату «взагалі», а щоб зрівноважити жирність рікоти й солодкість цукру. Беріть тільки верхній шар шкірки, без білої частини — вона гірчить. Якщо лимонів під рукою немає, підійде будь-який цитрус із яскравою шкіркою — апельсин, наприклад, дасть інший, але теж правильний результат.
Ром у цьому рецепті — традиція простих монастирських кухонь, де випічку ароматизували тим міцним алкоголем, який був у господарстві, щоб хоч трохи підняти пісний десерт. Можете пропустити зовсім — структура від цього не постраждає, тільки аромат буде пряміший, без тієї легкої «дорослої» нотки.
170 градусів для цього пирога — температура, при якій
білок у яйцях і рікоті встигає зв'язатись поступово, без різкого скипання вологи всередині. Якщо ваша духовка схильна «брати» сильніше за шкалою — орієнтуйтесь не на цифру, а на поведінку верху: він має рівномірно підійматись і трохи тріскатись по краях, а не різко бухнути бульбашкою в центрі.
Готовність перевіряйте паличкою, і тут терпіння — частина смаку: витягнули рано — середина сяде й провалиться, коли охолоне. Охолодження теж не прискорюйте, пиріг доходить структурою вже поза духовкою, і різати гарячий сенсу немає — рікота ще не «стала».
Ще від Kofi Asante
·