Фото від ШІТрюфелі з морозива з білого шоколаду
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 300 мл Вершки
- 300 мл Молоко
- 150 г Цукор
- 120 г Білий шоколад
- 2 ст. л. Коньяк
- 2 од. яєчні жовтки
- Ром за смаком
- 0,5 од. ванільний стручок
для соусу

Кроки
Наріжте білий шоколад дрібними шматочками. У каструлю влийте спочатку молоко, потім вершки.
На помірно слабкому вогні поступово додайте цукор, постійно помішуючи, доки рідина не закипить.
Зніміть каструлю з вогню, додайте білий шоколад і дайте настоятися кілька хвилин.
Перемішуйте, доки шоколад повністю розтане і маса стане однорідною та гладкою.
Додайте коньяк і перемішайте. Перелийте масу в морозивницю й готуйте за програмою.
Розкладіть готове морозиво у спеціальні формочки або в одну більшу форму.
Поставте в морозильну камеру щонайменше на 1 годину.
60 хвДля соусу розітріть яєчні жовтки з цукром, потім на слабкому вогні поступово додайте молоко та ванільний стручок.
Доведіть до кипіння, постійно збиваючи вінчиком, поки маса не почне густо обвивати ложку.
Знявши з вогню, процідіть соус через сито та перелийте в миску для охолодження.
Додайте ром і добре перемішайте.
Вийміть трюфелі з форм, розкладіть на тарілках і присипте какао.
За бажанням прикрасьте порції соусом з ромом, стружкою шоколаду, посипкою або іншими прикрасами.
Трюфелі тут — це не шоколадні цукерки, а мороженого куля, обкатана в какао, щоб видавала себе за трюфель. Ідея чесна: білий
шоколад топиться у гарячому
молоці з
вершками, застигає в морозивниці, а потім ця маса йде формуватись і ночувати в морозилці. Все, що вирішує, вийде страва чи ні — це дисципліна холоду: мороженого без морозивниці не збити, а без годинника в морозильній камері кулі розтечуться, щойно їх вийняти на тарілку.
Друга частина рецепта — соус англез на
жовтках, і це вже окрема дисципліна, теплова. Там головний ворог — не холод, а перегрів: жовток зварюється різко, і соус перетворюється на яєчну окрошку замість гладкого крему. Хто це пройде спокійно, той отримає десерт, де холодне мороженого контрастує з теплим ванільно-ромовим соусом — а це і є весь фокус страви, а не какао зверху.
Порцій — чотири, і це реалістично: мороженого на 300 мл вершків і 300 мл молока багато не буває, зате вистачить на гарну подачу з соусом і стружкою.
Білий
шоколад тут не для смаку шоколаду — його там майже нема, какао-масла в білому шоколаді багато, а какао твердих частинок нуль. Він працює як жир і
цукор одночасно: додає тілу мороженого щільність і ту характерну в'язкість, яка не дає кулям одразу розповзтися на тарілці. Тому беріть шоколад саме білий, з нормальним вмістом какао-масла (дивіться на етикетку — має бути не менше 20%), а не кондитерську плитку з пальмовою олією: та плавиться інакше і крему не дасть.
Молоко йде в каструлю першим,
вершки другим — і це не забаганка, а механіка: молоко рідше, воно швидше прогрівається і не дає цукру сісти грудками на дні, поки ви доливаєте вершки. Цукор додають поступово і при помірному вогні — не тому, що «так традиційно», а тому, що на сильному жарі цукор локально підгорає на дні раніше, ніж розчиниться в об'ємі, і ви отримаєте присмак карамелі там, де його не просили.
Знімати каструлю з вогню перед тим, як кидати шоколад, — це і є головний прийом проти зернистості. Киплячим молоком шоколад можна "спалити": какао-масло відшаровується від твердої фази, і замість гладкого крему ви бачите олійні крапельки на поверхні. Дайте настоятись кілька хвилин у вимкненому вогні — шоколад розм'якне рівномірно по всьому об'єму, і тоді перемішування зробить його гладким, а не грудкуватим.
Коньяк тут — не тільки для аромату, а й технічний компонент: алкоголь трохи знижує температуру замерзання суміші, тому мороженого виходить м'якшим і краще набирається в кулі замість того, щоб кришитися крижаними кристалами. Якщо коньяку немає — беріть будь-який витриманий бренді з горіховим чи ванільним тоном, світлий
ром теж підійде, головне — не брати щось різке й пекуче.
Морозивниця тут не розкіш, а необхідність: вона одночасно заморожує й постійно перемішує, не даючи воді в суміші зростатися у великі кристали. Без неї мороженого вийде, але зернистим — як лід, а не крем. Якщо морозивниці зовсім немає, можна виливати масу в контейнер і руками перемішувати віночком кожні 30 хвилин протягом кількох годин, поки не загусне, — довше, грубіше, але механіка та сама: не дати льоду застигнути спокійно.
Соус — це класичний крем англез, і тут головне правило одне:
жовток боїться різкого жару. Тому молоко з ванільним
стручком гріють окремо і вливають у жовтки з цукром потроху, а не одним махом — так білок у жовтку встигає прогріватись рівномірно, а не схоплюється миттєво в тому місці, куди впало кипляче молоко. Ознака готовності — не час, а те, як соус тягнеться по ложці: коли він вже не стікає рідко, а лишає слід, схожий на стрічку, — все, досить, знімайте з вогню. Перетримаєте на вогні бодай хвилину довше — отримаєте солодку яєчню замість крему, і тут процідити через сито вже не допоможе, бо грудочки — це не домішки, це сам білок, що зварився.
Ванільний стручок замінюйте екстрактом ванілі (чайна ложка на цю кількість молока), якщо стручка нема, — просто покладіть екстракт у готовий теплий соус, а не в молоко на вогні, бо спирт з екстракту випарується дарма.
Ще від Liam Murphy
·