Фото від ШІБьянкоманджаре з печивом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 л Молоко
- 100 г Цукор
- 100 г Кукурудзяний крохмаль
- Лимонна цедра за смаком
- 1 ч. л. Кориця
- Кондитерська посипка за смаком
- 300 г розсипчасте печиво
Кроки
Наливаємо 700 мл молока в каструльку, додаємо лимонну цедру і нагріваємо на слабкому вогні.
Додаємо цукор і корицю та доводимо до кипіння.
Прибираємо лимонну цедру.
Окремо змішуємо 300 мл молока з просіяним кукурудзяним крохмалем.
Виливаємо суміш у молоко і помішуємо кілька хвилин, поки крем не загусне.
У форму для запікання викладаємо перший шар теплого молочного крему.
Зверху викладаємо печиво.
Чергуємо шари крему й печива, завершуючи шаром крему.
Даємо десерту охолонути, а потім ставимо в холодильник щонайменше на 2 години.
120 хвПрикрашаємо поверхню кондитерською посипкою і подаємо.
Бьянкоманджаре — це, по суті, сицилійський варіант заварного крему на 
крохмалі, складений шарами з печивом, як ледачий тірамісу без яєць і алкоголю. Нічого складного тут нема: крем на крохмалі прощає набагато більше помилок, ніж крем на яйцях, бо його важко звернути — головне, не полінуватися довести до густини.
Вийде це у будь-кого, хто не поспішає на останньому кроці: крохмаль густіє не одразу, і спокуса зняти з вогню на хвилину раніше — головна причина рідкого, "сирого" шару замість охайного торта. Орієнтир тут не час, а слід від ложки: провели по дну каструльки — дно на секунду видно, крем стікає важко, лишає смугу. Раніше цього моменту знімати не варто, скільки б хвилин не минуло.
Друга точка, де все вирішується — холодильник. Дехто каже: можна подавати теплим чи ледь охолодженим, це ж не желатин. Ні, бо дві години потрібні не для вигляду, а щоб крохмаль остаточно зв'язав воду і крем перестав текти при розрізанні, а печиво встигло віддати частину вологи в крем і стати м'яким саме настільки, щоб різалося виделкою, а не кришилося.
Молоко ділиться на дві частини не випадково. 700 мл грітися з 
цедрою і цукром — щоб олії з лимонної шкірки встигли перейти в молоко, поки воно ще не densий крем, а просто рідина: гарячій рідині легше віддати аромат, ніж густій масі. Решта 300 мл холодного молока — розчинник для крохмалю, і саме холодного: крохмаль, кинутий у гаряче молоко, миттєво заварюється грудками з одного боку, лишаючись сирим борошном з іншого. Розмішали в холодному — отримали рівну суспензію, яка загусне вся одночасно.
Цедру беріть у будь-якого цитруса без гіркоти в шкірці — лимон тут класика через доступність і сицилійське походження страви, але апельсинова цедра спрацює так само, лише смак стане трохи іншим, не гіршим. Головне — зняти саме кольорову частину шкірки, без білого шару, бо біле і дає ту гіркоту, яку потім ніяким цукром не виправиш.
Корицю й ваніль у таких кремах часто сперечають — мовляв, це вже не класика. Я вважаю, цинамон тут доречний саме тому, що бьянкоманджаре — десерт пісний, без яєць і масла, і йому потрібен хоч якийсь акцент, інакше вийде просто солодке молоко. Кладіть за смаком, менше — безпечніше: перебрати кориці легко, виправити важко.
Крохмаль — кукурудзяний тут не примха, а питання текстури: він дає крем прозоріший і щільніший, ніж картопляний, і не дає того слизького, "клейстерного" присмаку, який картопляний крохмаль іноді лишає в молочних кремах. Якщо під рукою тільки картопляний — беріть, працювати буде, просто крем вийде трохи інакшим на язик, менш оксамитовим.
Печиво беріть сухе й не надто солодке — savoiardi чи звичайне галетне підійде краще, ніж здобне з маслом: здобне розкисає швидко й перетворює шари на кашу раніше, ніж десерт встигне охолонути. Сухе печиво бере вологу поступово, і саме тому форма тримається, коли ріжете порцію через дві години, а не через добу.
Форму для запікання тут використовують не для запікання, а просто як посудину з рівним дном і бортиками — у звичайній квартирі підійде будь-яка скляна чи керамічна форма, яка влазить у холодильник, кришка не обов'язкова, досить затягнути харчовою плівкою чи накрити тарілкою, щоб крем не брався плівкою зверху й не тягнув запахів із холодильника.
Ще від Matteo Brandt
·