Фото від ШІСоус з каштанів
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 500 г Каштани
- 80 г Вершкове масло
- 1 од. Лавровий лист
- 1 жменя Кедровий горіх
- 1 склянка Вино або коньяк
- Сіль за смаком
Кроки
Очищаємо каштани, зберігаючи тонку шкірку, і відварюємо їх у воді з лавровим листом і щіпкою солі.
60 хвЗварені каштани відкидаємо на друшляк і остаточно очищаємо від шкірки.
Половину каштанів перетираємо в пюре, а другу половину залишаємо цілими.
У сковороді розтоплюємо вершкове масло, додаємо кедрові горіхи і обсмажуємо на середньому вогні до золотистого кольору.
Додаємо перетерті та цілі каштани, вливаємо червоне вино або коньяк і даємо алкоголю википіти.
Тушкуємо близько 10 хвилин на зменшеному вогні, часто помішуючи.
10 хвПробуємо і за потреби досолюємо.
Каштановий соус — це не каша і не підлива, а спосіб витягнути з
горіха те, чого він сам не показує: натуральну крохмальну густину і той присмак, трохи дерев'яний, трохи солодкуватий, що
каштан ховає під щільною м'якоттю. Половину перетираєте — отримуєте тіло соусу, половину лишаєте цілою — отримуєте, на чому зуб відчуває текстуру, а не просто ковтає однорідну масу.
Вийде чи ні — вирішується не на сковороді, а раніше, у каструлі з водою. Каштан вариться довго не тому, що так заведено, а тому, що крохмаль у ньому розкладається на цукри поступово: не доварите — горіх залишиться крейдяним на смак, і жодне
вино це не виправить. Шкірка тут — страховка: без неї каштан розвалюється у воді на крихти ще до готовності, і чистити потім нема що.
Друга точка ризику — вино. Його ллють не для аромату вина, а щоб кислота розм'якшила рештки крохмалевої жорсткості і забрала той присмак сирого горіха, який навіть варений каштан іноді тримає. Алкоголь мусить википіти повністю — інакше соус тхне спиртом, а не вином, і це вже дефект, а не характер страви.
Каштани беріть великі й важкі на вагу — легкі всохлі всередині, і ви це зрозумієте вже на етапі чистки, коли замість щільної м'якоті потрапите пальцем у порожнину. Надріз хрестом перед варінням ніхто не забороняє — через нього пара виходить і шкірка сама трохи відходить, вам менше роботи після друшляка.
Лавровий
лист і щіпка соли у воді — це не присмак каштану, це присмак бульйону, в якому він вариться, а каштан через тонку шкірку за годину встигає взяти на себе трохи цього аромату. Готовність перевіряйте не хвилинами, а ножем чи шпажкою: вона має входити в
горіх легко, без хрусткого опору. Твердий центр — недовареність, і сировим він лишиться назавжди, скільки не тушкуйте далі.
Вершкове
масло тут — не випадковість і не данина Франції, а те, що має запах, здатний утримати аромат кедрового горіха без перебивання. Якщо масла в домі нема або хочеться легшого варіанту — беріть будь-яку олію без власного запаху, рафіновану, вона не заважатиме, просто втратите трохи того горіхово-масляного фону, який масло додає само собою. Кедрові горіхи обсмажуйте до золотого, не до рудого: рудий — це вже гіркота з розкладеного жиру, а не смак горіха.
Пропорція пюре до цілих горіхів — половина навпіл — не догма, а баланс: менше пюре — соус текучий і рідкий, більше пюре — густий, майже паста. Орієнтуйтесь на те, під що подаєте: до дичини зручніший густіший, до чогось легшого — рідший.
Коньяк замість
вина — не компроміс, а інший характер: вино дає кислотність і трохи терпкості, коньяк — солодшу, глибшу нотку і легкий дим. Обидва варіанти працюють з тієї ж причини — кислота чи спирт розм'якшують залишкову жорсткість крохмалю, тож беріть те, що є в барі, і не шукайте якогось «правильного» вина для цього соусу — його нема.
Дехто каже — каштани можна не варити годину, досить п'ятнадцяти хвилин, бо вони ж і так м'які на вигляд. Ні, бо м'яка шкірка не означає м'яку серединку: крохмаль усередині густого горіха розпадається повільніше, ніж здається з вигляду шкірки, і недоварений каштан у соусі відчувається піском на зубах, скільки вина туди не лий.
Ще від Kofi Asante
·