Фото від ШІШоколадний крем з диких апельсинів
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 12 од. Апельсин
- 100 г Чорний шоколад
- 4 г Кориця
- 3 г агар-агар
- 40 г Цукор нерафінований
Кроки
Очистіть апельсини від шкірки, вийміть м'якоть і вручну віджміть сік, розчавлюючи апельсини руками.
Процідіть сік, додайте корицю і натертий на тертці шоколад, доведіть до кипіння в каструлі.
Додайте агар-агар, перемішаний із цукром, збивайте вінчиком до 60 секунд на вогні.
Перелийте в сталеву каструлю і залиште охолоджуватися в холодильнику.
На наступний день збийте блендером до однорідної гладкої текстури.
Подавайте як є або використовуйте в різних стравах.
Це не мус і не ганаш — це щось середнє, крем на основі
агар-агару, і тому поводиться він інакше, ніж звичний шоколадний крем на вершках чи яйцях. Агар застигає твердіше за желатин і не боїться тепла так, як желатин боїться — можна сміливо нагрівати суміш повторно, вона не "розповзеться". Саме тому рецепт і дозволяє собі такий крок: закип'ятити сік із
шоколадом, потім ще раз прогріти з агаром — желатин би таке не пробачив.
Вийде чи ні — залежить від двох речей. Перша: чи справді
апельсини дикі, тобто кислі й ароматні, а не солодкі магазинні — бо сироп на солодких плюс 40 г цукру дасть приторність без балансу. Друга: чи витримаєте ви нічну паузу в холодильнику. Агар застигає швидко, за годину-дві вже буде щільний гель, але смак і текстура доходять до розуму на другий день, коли крем настоюється і потім ще й розбивається блендером у гладкість. Спокуса подати одразу після застигання — не піддавайтесь, вийде грудкувато й різко.
Хтось скаже: навіщо взагалі варити й студити, якщо потім все одно пхати в блендер — може, зробити просто як соус? Ні, бо саме застигання агаром і наступне розбиття дає ту саму шовковисту, пружну на язиці текстуру, яку на оці ви впізнаєте за блиском зрізу желе — тьмяний зріз означає, що агар не розчинився до кінця.
Апельсини тут — не ароматизатор, а основна рідина крему, тому їх і віджимають руками, а не соковижималкою: ручне чавлення дає каламутний сік із м'якоттю, і саме ця каламуть потім тримає тіло крему разом із
агаром. Соковижималка дасть чистий прозорий сік — смачний, але крем на ньому вийде водянистим, без тієї ваги на язиці. Дикі апельсини беріть за ознакою шкірки — тонка, щільно прилягає, і за запахом шкірки: якщо тримаєте в руці і вже пахне на всю кухню — то апельсин. Товста рихла шкірка і слабкий запах — ознака гібридів, вирощених на солодкість, а не на характер.
Шоколад обирайте за принципом "чим менше в ньому зайвого, тим краще видно апельсин" — гіркий, від 60% какао і вище, без ванілі й емульгаторів із зайвим запахом. Молочний тут програє: він солодкий сам по собі, і разом із цукром та солодкими апельсинами крем перетвориться на нудну цукерку без кислинки, яка все й тримає на смак. Якщо гіркого немає — беріть будь-який чорний, який є, просто зменшіть
цукор удвічі, бо дешевий чорний шоколад часто вже підсолоджений більше, ніж здається на вигляд плитки.
Кориця тут — не прянощі заради прянощів, а компенсатор: вона прибирає ту ріжучу кислотність дикого апельсину, яку інакше довелося б гасити зайвим цукром. 4 грами на таку кількість соку — доза обережна, її легко переборщити, і тоді крем почне пахнути випічкою, а не десертом із апельсина. Якщо кориці немає — підійде будь-яка прянощ із теплим, не гострим запахом, кардамон наприклад, але кладіть менше — він сильніший.
Нерафінований цукор узятий свідомо, а не з модної примхи: він дає легку карамельну нотку і менше "б'є" солодкістю, ніж білий рафінад тієї самої ваги. Якщо є лише білий — замінюйте один в один, просто крем вийде трохи прямолінійнішим на смак, без тієї карамельної тіні.
Про агар — головне не кількість, а те, що він мусить покипіти разом із цукром хоч півхвилини, інакше не розчиниться повністю і крем застигне плямами: десь щільно, десь рідко. Дехто вважає, що досить просто розмішати агар у гарячій рідині й зняти з вогню — ні, бо агар активується саме при тривалому нагріванні до кипіння, а не від одного контакту з теплом. Steel-каструля для охолодження вказана не випадково — кислий сік із металом алюмінієвим чи чавунним дасть металевий присмак і потемніння, а нержавіюча сталь у цю реакцію не вступає.
Подавати можна і саме по собі в креманці, ложкою, і як прошарок чи начинку — крем після блендера достатньо стабільний, щоб тримати форму, і достатньо гладкий, щоб не виглядати чужим у будь-якому десерті поруч.
Ще від Liam Murphy
·