Фото від ШІФарфалле з кремом з тунця
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 360 г Фарфалле
- 120 г Тунець
- 4 од. Анчоуси або 1 ст. л. анчоусної пасти
- 200 г Вершки
- 1 жменя Чорні оливки без кісточок
- Петрушка за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Закип'ятіть воду, посоліть її і відваріть фарфалле до готовності.
У чаші блендера збийте відціджений тунець та анчоуси.
Додайте вершки і збийте все до густого, ароматного крему.
Перекладіть крем у миску, додайте нарізані оливки та петрушку.
Приправте сіллю і чорним перцем до смаку.
Відкиньте пасту на друшляк, заправте тунцевим кремом і посипте зверху петрушкою.
Фарфалле з кремом з 
тунця — це паста без вогню під соусом, якщо не рахувати каструлю з водою. Весь смак тут вирішує блендер, а не плита, тому зіпсувати страву нагріванням майже неможливо — головний ризик в іншому місці.
Ризик один: перетримана паста. Фарфалле — метелики з товстим вузлом посередині, і цей вузол варитиметься довше за крильця. Орієнтуйтесь не на пакет, а на той вузол: він має стати м'яким на зуб, легкий опір є, але без сирого хрусту. Крильця здадуться готовими раніше — не вірте їм.
Крем тут не варять і не гріють — його збивають холодним. Це важливо: тунець і 
анчоуси від тепла не стають кращими, вони просто дають жир і 
сіль, а 
вершки — тягучість. Блендер робить те, що вогонь тут і не повинен робити.
Дехто скаже — паста без гарячого соусу охолоне й злипнеться. Ні, бо гаряча паста сама доведе крем до потрібної густини й температури, коли ви її відкинете й одразу змішаєте, не давши їй стояти й стигнути окремо від соусу.
Тунець — консервований, і тут це не economy-вихід, а правильний інгредієнт: риба у власному соку чи олії вже готова, м'яка, розпадається на волокна і легко збивається в крем. Відціджувати треба насухо, інакше рідина з банки розведе крем і він не загусне, хоч скільки збивайте.
Анчоуси — не риба тут, а сіль з характером. Чотири шматочки чи ложка пасти розчиняються і дають глибину, якої звичайна сіль не дає, бо анчоус — це вже ферментований, витриманий смак, а не просто NaCl. Якщо анчоусів немає зовсім — замінюйте будь-яким концентрованим солоним смаком з моря: краплею рибного соусу, наприклад, і тоді сіль додавайте вже обережно, окремо не підсолюючи одразу.
Вершки — беріть жирні, ті, що призначені саме для соусів, а не для кави: тонкі вершки розіб'ються при збиванні з тунцем і дадуть рідку, а не кремову масу. Якщо вершків немає — підійде будь-яка жирна молочна основа без зайвого смаку, скажімо, жирна сметана, розведена трохи водою від пасти, щоб блендер мав за що хапатись.
Оливки без кісточок — тут не прикраса, а другий шар солі й гіркуватості, який ріже однорідність крему. Ріжте їх, не кидайте цілими: ціла оливка в ложці — це несподіванка, а не смак.
Петрушка йде двічі — у крем і зверху. У кремі вона губиться, зверху — тримає зелений, свіжий запах, який через пару хвилин після збивання в блендері вже почав би вицвітати. Тому її й ділять навпіл, а не кидають всю одразу.
Вода від пасти — ваш запасний інструмент, хоч у рецепті про неї мовчать. Якщо крем здається густим, а паста гарячою й жадібною до вологи, ложка цієї води, солоної й крохмалистої, зв'яже все швидше, ніж ще одна ложка вершків.
Ще від Inès Lambert
·