Фото від ШІФокачча з розмарином та оливками
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Розчиніть дріжджі у воді в мисці. Додайте оливкову олію, сіль і борошно грахам та добре перемішайте. Поступово додавайте пшеничне борошно, вимішуючи до м'якого тіста, підсипаючи борошно потроху, поки тісто не стане трохи липким і м'яким.
Перекладіть тісто в чисту миску і дайте йому підійти 1 годину на кухонному столі, накривши чистим рушником.
60 хвЗастеліть жаростійку форму (приблизно 25 × 25 см) папером для випічки, викладіть тісто у форму і дайте йому підійти ще 30 хвилин. Змастіть тісто невеликою кількістю оливкової олії та зробіть пальцями глибокі заглиблення в тісті.
30 хвСкропіть тісто олією і посипте листочками розмарину, оливками, часником і сіллю.
1 хвВипікайте у розігрітій до 180 градусів духовці з конвекцією близько 20 хвилин.
20 хвПрикрасьте невеликою кількістю свіжого розмарину перед подачею.
Фокачча — це хліб, якому дали розслабитись замість того, щоб його мучити. Усе рішення — ще на етапі тіста: воно має бути липким, м'яким, майже рідким за мірками звичного хліба. Якщо вам весь час хочеться підсипати ще
борошна, щоб тісто «нарешті відлипло від рук» — зупиніться. Саме ця зайва
вода в тісті потім википає в духовці парою і робить м'якуш дірчастим, а не щільним, як цеглина.
Дехто каже — фокачча не вдається, бо духовка слабка. Ні, частіше справа не в духовці, а в нетерплячому тісті: якщо йому не дали два рази підійти як слід, воно не наросте бульбашками, хоч яка в вас духовка. Два підйоми тут — не формальність для галочки, а механізм: перший нарощує структуру, другий дає тісту розслабитись у формі, щоб заглиблення від пальців не стягнулись назад.
Ямки пальцями — це не декор. Вони тримають
олію і
сіль там, де треба, і не дають верхній скоринці рівномірно піднятись у суцільний купол — тоді поверхня пропечеться хрусткою плямами й м'якою між ними, а не стане однаково гумовою по всій площі.
На формі середнього розміру цього тіста вистачить на компанію чоловік на шість-вісім до вина чи як закуску до столу, а не на окрему страву кожному.
Дріжджі розчиняйте у
воді теплій, як парне молоко — рукою перевірити легше, ніж термометром: пальцю приємно, не гаряче. Занадто гаряча вода дріжджі просто вб'є, і тісто потім не підійме, хоч стійте над ним хоч годину.
Олія в тісті — не для смаку, а для м'якості м'якушки: вона обгортає нитки клейковини і не дає їм злипатись у щільну гумку. Беріть будь-яку олію без власного смачного запаху чи присмаку, яка не заб'є
розмарин і
часник зверху — соняшникова теж підійде, хоч традиційно тут олія оливкова, бо так історично склалось там, де
оливки й росли, а не тому що інша олія "неправильна".
Цільнозернове
борошно тут для смаку й трохи шорсткості, не для здоров'я чи моди. Якщо його немає — замініть звичайним пшеничним у тій самій кількості, фокачча вийде світлішою й трохи ніжнішою, тільки й усього.
Сіль у тісті і сіль зверху — це дві різні сілі за задачею. Та, що в тісті, працює на смак усього м'якуша і трохи стримує дріжджі, щоб тісто не рвонуло занадто швидко. Та, що зверху, — пластівцева чи груба — лягає крупинками на язик окремо від хліба, тому її не замінюй дрібною без втрати ефекту: дрібна розчиниться в олії і зникне.
Часник кладіть подрібненим, а не тертим у кашу: ціль — щоб шматочки підсмажились зверху до золотого й дали горіхову гіркуватість, а не згоріли до чорного й гіркого вже по-поганому. Якщо боїтесь, що він обвуглиться у вашій духовці — покладіть його не по всій поверхні, а острівцями, туди, де тісто нижче, в ямках.
Оливки — целі чи без кісточки, вибирайте за смаком, а не за принципом. Солоні й насичені олуки заміняють частину солі зверху, тому якщо оливки дуже солоні — трохи пластівцевої солі притримайте, інакше фокачча вийде пересоленою саме в тих місцях, де оливка лежала.
Ще від Yuki Tanabe
·