Фреґола з ковбаскою в томатному соусіФото від ШІ

Фреґола з ковбаскою в томатному соусі

Порцій: 4 Приготування 20 хв Паста

Інгредієнти

Фреґола з ковбаскою в томатному соусі — інгредієнти: фреґола, ковбаска, Цибуля, Томатний соус, біле вино, Оливкова олія

Кроки

  1. Обсмажити цибулю на оливковій олії до м'якості та легкого золотистого кольору на антипригарній сковороді

  2. Додати ковбаску без оболонки, розкришену, і обсмажити кілька хвилин на сильному вогні, помішуючи, до рум'яності

  3. Додати фреґолу і підсмажити кілька хвилин разом із засмажкою

  4. Влити біле вино, збільшити вогонь і випарувати алкоголь

  5. Влити томатний соус і готувати на середньому вогні, помішуючи та доливаючи воду, якщо потрібно

  6. Готувати фреґолу як ризотто, поступово додаючи воду невеликими порціями, поки вона не стане готовою. Готовність: усередині 70 °C.

  7. Посолити, поперчити і зняти з вогню

  8. Додати пекоріно і вимішати близько 2 хвилин до кремової консистенції

    2 хв
  9. Викласти на тарілку, прикрасити петрушкою і подати одразу

Фреґола — це сардинська паста, зроблена так само, як кускус, тільки грубіша і підсушена над вогнем до легкого горіхового присмаку. Її катають із манки й води, скручують у кульки й обсмажують у печі — звідти і колір, і той трохи паленого хліба запах, якого в звичайному кускусі нема. Тому готувати її варто не як звичайну пасту «закинув-злив», а як ризотто: вона тягне воду повільно і довго, і саме в цьому її характер.

Страва вирішується на двох місцях. Перше — засмажка: цибуля має дійти до м'якості і золота, а салсічча — розкришитись і дати рум'яну скоринку на сильному вогні, не стушкуватися у власному соку. Друге — те, як ви вводите воду в фреґолу: потроху, даючи їй кожен раз забрати рідину, перш ніж лити ще. Поспішите — отримаєте або сиру кульку всередині, або розварену кашу.

Дехто думає, що раз це схоже на кускус, можна просто залити окропом і накрити — через п'ять хвилин готово. Ні, бо фреґола товща і щільніша, її оболонка підсушена сильніше, і заливанням ви просто розмочите зовнішній шар, а серце зернини лишиться твердим. Тут працює тільки поступове уварювання з постійним підливанням, як у ризотто.

Якщо все зроблено правильно, фреґола вийде al dente — з легким опором на зуб, але без крейдяної твердості в центрі, — а соус стягнеться сиром у кремову, трохи тягучу текстуру, без зайвої рідини на дні тарілки.

Цибуля тут не для смаку сама по собі, а як основа, що приймає й розносить жир і солодкість по всій засмажці. Беріть звичайну ріпчасту, півцибулини на чотири порції — цього достатньо, щоб дати базу, не перебиваючи салсіччу. Золотистий колір — це ознака, що цукри цибулі почали карамелізуватись, саме тут і народжується та легка солодкава нотка в основі соусу. Перетримаєте — піде гіркота від підгорілих країв, і це вже не виправити.

Салсічча — італійська свіжа ковбаса, зазвичай свиняча, із фенхелем або перцем у фарші. Якщо її нема, беріть будь-який свіжий, не копчений фарш із приправами — навіть звичайний свинячий з додаванням меленого фенхелю чи кропу дасть близький ефект. Головне — розкришити її дрібно і смажити на сильному вогні, щоб вона саме обсмажувалась, а не варилась у власному соку: тоді з'являється та рум'яна скоринка, яка і дає смак смаженого м'яса, а не вареного фаршу.

Біле вино тут виконує технічну роботу — воно розчиняє пригорілі шматочки м'яса й цибулі з дна сковороди і забирає з собою той присмак сирого алкоголю, який би зіпсував соус, якби ви його не випарували на сильному вогні. Якщо вина немає, підійде сухий білий вермут або просто трохи води з краплею білого оцту — функція та сама: розморозити дно сковороди і додати кислинку.

Томатний соус — основа, яку ви, швидше за все, вже маєте готову чи з банки. Якщо він густий, не бійтеся розбавляти водою по ходу приготування фреґоли: вона забиратиме рідину, і соус має лишатися текучим, інакше паста почне присихати до дна раніше, ніж звариться всередині.

Пекоріно — овечий твердий сир, солоніший і гостріший за пармезан. Його додають у кінці, вже поза вогнем, і вимішують кілька хвилин руками з лопаткою, а не ложкою для розмішування супу — рух має бути енергійним, щоб сир розтопився в соусі рівномірно і стягнув його в кремову масу, а не збився грудками. Якщо пекоріно нема, підійде будь-який твердий солоний сир овечого чи коров'ячого молока без вираженої солодкості — пармезан теж працює, тільки смак вийде м'якший.

Олія — будь-яка рослинна без власного запаху, а краще оливкова, бо саме на ній тримається смак усієї засмажки з перших хвилин. Петрушка наприкінці — не прикраса заради фото, а свіжість, яка розбиває жирність соусу і сиру. Подавайте одразу: фреґола, як і ризотто, доходить у тарілці, і якщо дати їй постояти, сир застигне, а зернина потягне з соусу останню вологу і стане сухуватою.

Ще від Liam Murphy

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu