Фото від ШІПесто з кучерявої капусти
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 3 жменя капуста кейл дрібно нарізаної
- 40 г Пармезан свіжотертого
- 30 г Мигдаль
- ½ зубчик Часник
- 3 ст. л. Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
Кроки
Покладіть усі інгредієнти в мінічоппер або кухонний комбайн.
Збивайте приблизно хвилину, доки не досягнете приємної консистенції.
1 хвСкуштуйте та перевірте, чи варто додати більше олії.
Песто — це, по суті, спосіб зберегти зелень, перетворивши її на щось, що лежить у холодильнику тижнями, а не в'яне за два дні на поличці. Кучерява 
капуста тут замість базиліка не з примхи: базилік восени й узимку — привозний, дорогий і вже наполовину втомлений, а кейл — жорсткий, волокнистий, і саме ця жорсткість означає, що він не розповзеться в кашу, доки ви його перемелюєте.
Вийде чи ні — питання не майстерності, а балансу жиру й кислоти проти гіркоти. Кейл гіркуватий сам по собі, і якщо паста вийде занадто густою, ця гіркота стане єдиним, що ви відчуваєте. 
Олія в достатній кількості цю гіркоту огортає й гасить — тому в рецепті олія не «для зв'язки», а для смаку, і додавати її можна сміливіше, ніж здається на перший погляд.
Текстуру тут не описати хвилинами — комбайн у всіх крутить по-різному, у когось ніж гостріший, у когось банка ширша. Орієнтир один: маса повинна почати стікати з лопатки, а не стояти купкою. Якщо через хвилину вона все ще купка — це не брак рецепта, це сигнал долити олії, а не крутити довше.
Кейл беріть молодий, із листям, яке легко ламається навпіл з хрускотом — старе й переросле буде деревʼянистим навіть після перемелювання, і ви відчуєте це на зубах, скільки не збивайте. Дрібно нарізати перед тим, як кидати в чоппер, — не формальність: маленькому ножу комбайна легше захопити вже подрібнені шматки, ніж ганяти цілі листки по колу банки.
Пармезан свіжотертий, а не пилюка з пакетика — тому що готовий тертий пересушений і втрачає ту масляну, солонувату нотку, яка тут замінює частину 
солі. Якщо пармезану немає, беріть будь-який твердий витриманий сир із вираженим солоним смаком — пекоріно підійде ще краще за гостроти.
Мигдаль тут не для хрускоту, бо його все одно перемелюють, а для жиру та легкої солодкавості, яка компенсує гіркоту капусти. Дехто каже — горіхи в песто обов'язково мають бути кедровими, бо «так історично». Ні, бо історично в песто клали те горіхове дерево, яке росло поруч, а не те, що найкрасивіше звучить, — кедрові дорогі й швидко гіркнуть від старості, тож будь-який свіжий горіх із помірним власним смаком — мигдаль, волоський, навіть кешью — впорається не гірше.
Часник — половина зубчика, і це не описка: сирий часник у маленькому об'ємі пасти концентрований, а кейл не базилік, який би цю гостроту розбавив обʼємом зелені. Якщо любите різкіше — беріть цілий зубчик, але майте на увазі, що смак розкриється сильніше через годину-дві в холодильнику, а не одразу в чоппері.
Олія — будь-яка без власного характерного запаху чи з м'яким, не домінуючим; класична оливкова extra virgin тут якраз доречна, бо її присмак не конкурує ні з сиром, ні з капустою. Три столові ложки — це нижня межа, не догма: якщо після куштування паста здається гіркуватою чи важкою, долийте ще ложку-дві, саме для цього й написано «перевірте, чи варто додати більше».
Сіль і 
перець кладіть наприкінці й пробуйте вже після того, як усе перемелено, — пармезан соленить сам, і легко пересолити, якщо сипати сіль «на око» на самому початку, орієнтуючись тільки на об'єм капусти.
Ще від Hana Novak
·