Фото від ШІМайонез у блендері
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г Соняшникова олія
- 1 од. Яйця кімнатної температури
- 1 од. Болгарський перець кімнатної температури
- Лимонний сік за смаком
- Сіль за смаком
Кроки
Розбийте ціле яйце та жовток та покладіть у чашу блендера. Додайте лимонний сік і щіпку солі.
Закрийте чашу кришкою. Увімкніть блендер на швидкості 5 та збивайте 1 хвилину, поступово вливаючи олію.
1 хвМайонез буде готовий за 2 хвилини.
2 хв
Майонез — це не соус, це фізика на ваших очах: 
жовток бере на себе роль посередника між 
олією і водою, які самі по собі ніколи б не змішались, а збивання розбиває олію на такі мікроскопічні кульки, що вони зависають у водній частині й більше не розходяться. Все, чим майонез страшний — це розшарування, коли олія «вискакує» назад. А все, чим блендер хороший — він дає потрібну швидкість і силу одним рухом, без тієї втоми, яку дає віночок.
Вийде це майже напевно, якщо не поспішати на останньому кроці. Яйце і те, що в рецепті названо «bell-pepper», мають бути кімнатної температури — холодний жовток гірше тримає емульсію, бо жир в олії та жир у жовтку мусять зустрітись на одній «швидкості», а холод його сповільнює. Олію вливати поступово, а не вихором — бо жовток встигає обійняти лише стільки олії, скільки встигає розбити на краплі за секунду, решта просто спливе нагору.
Дехто каже — досить кинути все в чашу і один раз натиснути кнопку. Ні, бо на початку в чаші ще немає достатньої маси емульсії, щоб «тримати» великий потік олії, і перші секунди вона мусить литися тонко, майже краплями, а вже коли маса побіліла й загусла — тоді можна сміливіше.
Олія в цьому рецепті — арахісова або соняшникова, і це не випадковий дует, а правило: будь-яка олія без власного смаку й запаху. Оливкова тут зіпсує справу не технікою, а характером — вона перетягне на себе увагу і дасть гіркуватий присмак, коли її збивають на високій швидкості. Візьміть, що є нейтральне: соняшникову, кукурудзяну, рафіновану — аби без запаху.
Яйце — серце всієї конструкції. У жовтку є лецитин, речовина, яка одним боком «любить» жир, а іншим — воду, і саме вона тримає разом те, що без неї розбіглося б. Ціле яйце тут, а не лише жовток — це просто більше рідини для об'єму, білок роботи особливо не робить, але й не шкодить.
Лимонний 
сік — не для смаку в першу чергу, а для кислотності: вона допомагає білкам жовтка розкритись і краще обійняти краплі олії, а ще трохи «засвічує» колір, щоб майонез не був надто жовтим і жирним на вигляд. Якщо лимона нема — трохи оцту підійде так само, кислота тут головне, а не конкретний фрукт.
Що таке «bell-pepper кімнатної температури» в списку поряд із яйцем і без кількості — тут не скажу напевно, це, швидше, слід чужого рецепта чи помилка перекладу; орієнтуйтесь на те, що бачите в своїй кухні, і якщо такого інгредієнта немає — майонез чудово виходить і без нього, за класичною парою яйце-олія-кислота.
Сіль — за смаком, і додавати її краще на самому початку, разом з жовтком, а не в кінці: сіль допомагає білкам розгортатись, тобто працює не тільки на смак, а й трохи на структуру.
Швидкість 5 і хвилина — це нижня межа, а не присуд. Дивіться на колір і густину: коли маса зі слабо-жовтої піни стала щільною, білуватою і тримає слід від лопатки — майонез готовий, і байдуже, хвилина це була чи півтори. Якщо через кілька хвилин бачите, що олія почала відходити окремою плівкою зверху — це розшарування, і рятує його тільки одне: новий жовток, в який повільно, по краплі, вливають уже зіпсовану масу, а не навпаки.
Ще від Inès Lambert
·