Фото від ШІФарфалле з кремом з рікоти та шафрану
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Фарфалле
- 1 од. Шафран
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком, свіжомелений
- 200 г Рікота
- 80 г Пармезан
Кроки
Зваріть пасту фарфалле у великій кількості підсоленої води до готовності
У мисці розм'якшіть рікоту, додавши ложку води з-під пасти
Всипте шафран і добре перемішайте до однорідної кремової консистенції
Відкиньте пасту на друшляк і перекладіть у миску з кремом, додайте пармезан і свіжомелений чорний перець
Перемішайте; якщо крем здається густим, влийте ще трохи води з-під пасти
Подавайте одразу
Фарфалле з
рікотою і
шафраном — це не соус у традиційному розумінні, а демонстрація одного фокуса: вода з-під пасти — не відходи, а робочий інгредієнт. Рікота сама по собі густа й суха,
пармезан додає ще більше сухості й
солі. Без крохмалистої води з каструлі вони злипнуться в грудку, яка сяде на дно миски окремо від макаронин. З водою — обволочуть кожну фарфалле тонким блискучим шаром.
Вийде це чи ні, вирішується не в сковороді, бо сковороди тут і нема — вирішується в тій миску, де ви розтираєте рікоту. Якщо туди піде окріп замість крохмалистої води з-під пасти, ви просто зварите сир шматками. Потрібна саме та каламутна вода, в якій паста віддала крохмаль — вона в'яже, а не вчить.
Шафран тут не для аромату спецій, а для кольору й легкої гіркуватості, яка не дає страві бути приторною від сиру. Багато — це помилка: шафран гіркий у надлишку, і тоді страва пахне аптекою, а не кухнею.
Пасту беріть ту саму воду, в якій вона варилась — не зливайте все одразу в раковину, відкладіть склянку заздалгодь, бо потім будете стояти над друшляком і шкодувати.
Сіль у цій воді має бути відчутна на язик, як морська — бо це єдине джерело солі для всієї страви, крім
пармезану. Недосолена вода для варіння — це недосолена паста, яку вже ніяким соусом не виправиш, сіль ззовні так глибоко не проникає.
Рікота — продукт делікатний, і тут важливо не те, яка вона жирна, а яка суха. Магазинна рікота часто вже густа сама по собі, і тоді ложки води замало — не бійтеся долити другу і третю, орієнтуйтесь на консистенцію густих вершків, які стікають повільно, а не падають шматком. Якщо рікоти нема, беріть будь-який свіжий некислий сир з м'якою зернистою чи кремовою структурою — маскарпоне теж підійде, хоч він і жирніший, тому води тоді треба менше.
Шафран продається або нитками, або в порошку, і нитки тут кращі — порошок часто розведений для об'єму, а на смак ви цього різницю не завжди відчуєте, зате гіркота може підвести. Нитки перед тим, як всипати в рікоту, можна розтерти пальцями чи в ложці гарячої води з-під пасти — так колір і смак розійдуться рівномірніше, а не осядуть плямами.
Пармезан давайте тертим дрібно і в сам останній момент, бо він у теплому кремі має встигнути розтопитися, а не лежати крупинками. Якщо пармезану немає, беріть будь-який твердий витриманий сир з вираженою солоністю — грана падано найближчий родич, і різниці в тарілці майже не буде.
Чорний
перець тут мелете самі, бо готовий меланий перець втрачає ефірні масла за пару тижнів після помелу і пахне просто пилом. Дехто каже — перець краще класти в самому кінці варіння пасти, в окріп. Ні, бо у воді він просто вивариться і піде в каналізацію разом з водою, тоді як на тарілці, у теплому жирному кремі, аромат тримається.
Подавайте одразу — це не ввічлива фраза, а технічна вимога: крем з рікоти на повітрі швидко густіє й тьмяніє, і за десять хвилин та сама страва вже виглядає втомленою, хоч на смак майже не зміниться. Тож миски грійте заздалегідь, а гостей кличте до того, як відкидаєте пасту на друшляк, а не після.
Ще від Kofi Asante
·