Фото від ШІПенне аррабіата
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 320 г Пенне рігате
- 400 г Консервовані рублені томати
- 2 од. Пластівці чилі
- 1 зубчик Часник
- 2 ст. л. Петрушка
- Оливкова олія за смаком
- Пекоріно романо за смаком, за бажанням
- Сіль за смаком
Кроки
Поріжте очищені помідори на невеликі кубики або розім'яйте виделкою. Дрібно наріжте петрушку.
Розкришіть сушений перець чилі та покладіть у велику сковороду разом із розчавленим зубчиком часнику й невеликою кількістю оливкової олії.
Обсмажуйте на слабкому вогні, стежачи, щоб часник не підгорів і не набув надто темного кольору.
Додайте помідори, перемішайте і присмачіть сіллю. Тушкуйте, періодично помішуючи, поки соус не стане густішим.
11 хвПаралельно поставте варити воду для пасти.
Відваріть пенне до стану аль денте за часом, вказаним на упаковці.
Вийміть часник із соусу, а зварені пенне перекладіть прямо в сковороду з соусом.
Швидко обсмажте кілька секунд на сильному вогні, за потреби додавши трохи води з-під пасти, після чого вимкніть вогонь.
Додайте нарізану петрушку і ще раз перемішайте.
Подавайте пенне в глибоких тарілках, за бажанням притрусивши тертим пекоріно романо.
Аррабіата — це паста для тих, хто думає, що соус за п'ятнадцять хвилин не може бути нормальним соусом. Може. Секрет не в часі, а в тому, що соусу тут немає — є обсмажений у
олії
часник і перець, і помідори, яким дають лише трохи загуснути. Вся робота зроблена заздалегідь консервним заводом: помідори вже варені, вже м'які, вам лишається випарувати зайву воду.
Дехто каже — "соус з банки" не може бути гострим і насиченим, бо немає часу розкритися смакам. Ні, бо гострота тут не з часу готування, а з перцю
чилі, який просто віддає олії свою пекучість за кілька хвилин на слабкому вогні. Часу більше й не треба — довше тушкувати помідори сенсу нема, вони вже готові, ви лише згущуєте воду, яка з них вийшла.
Вийде ця страва майже завжди, якщо не спалити часник і не переварити пасту. Це дві точки, де все можна зіпсувати за секунди, і обидві прості, якщо знати, на що дивитись.
Часник кладуть у холодну ще, по суті,
олію і грають на слабкому вогні не з лінощів, а тому, що підгорілий часник гіркий, і ця гіркота розійдеться по всій сковороді — переробити вже не можна, доведеться починати спочатку. Орієнтир тут не час, а колір: часник має пожовтіти, трохи стати прозорим, запахтіти — і все, далі вже пізно. Якщо сумніваєтесь — тримайте вогонь слабшим, ніж здається потрібним, це той випадок, де краще довше й спокійніше, ніж швидше й ризиковано.
Перець
чилі сушений, розкришений руками — не мелений порошок, бо порошок дасть рівномірну гостроту по всій тарілці, а розкришені шматочки дають гостроту нерівномірну, де-не-де гостріше, де-не-де менше, і це, як не дивно, цікавіше їсти. Якщо сушеного немає — свіжий чилі теж піде, просто дрібно наріжте і покладіть туди ж, до олії й часнику, на тому ж слабкому вогні.
Помідори — тут
консервовані очищені, і це не компроміс, а вибір за течією здорового глузду: свіжі помідори восени були б кращими, але взимку консервовані консервовані влітку, на піку стиглості, і будуть смачнішими за будь-який зимовий помідор з супермаркету. Розминайте виделкою чи ріжте кубиками — це питання текстури, яку ви хочете бачити в тарілці, на смак майже не впливає.
Олія — будь-яка рослинна без власного запаху підійде для смаження часнику й перцю, але тут, де олія зрештою потрапляє в тарілку майже без змін, краще взяти оливкову, і то таку, смак якої вам не шкода віддати страві. Це не той соус, де олія ховається за іншими смаками.
Пекоріно наприкінці — за бажанням, і це дійсно за бажанням, а не формальна ввічливість: аррабіата родом з Рима, і там тертий овечий сир — звичка, яку можна не поділяти. Якщо пекоріно немає, пармезан теж годиться, хоч смак буде м'якшим, менш солоним. А можна й без сира взагалі — страва не стане від цього гіршою, просто іншою.
Воду з-під пасти додають не з обов'язку, а щоб врятувати соус, якщо він раптом загуснув сильніше, ніж треба — крохмаль у цій воді допомагає пасті й соусу з'єднатись, а не лежати окремо в тарілці. Тримайте трохи цієї води поруч, коли зливаєте
пенне, — вилити легко, назад не наллєте.
Ще від Kofi Asante
·