Фото від ШІТрофі з песто
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 350 г Трофі
- 30 г Пармезан тертий
- 20 г Пекоріно Сардо тертий
- 12 г Кедровий горіх
- 25 од. Базилік листя
- 1 зубчик Часник
- 40 г Оливкова олія
- Сіль
Кроки
Миємо і висушуємо листя базиліка. Розтираємо його в ступці потроху, щоб добре подрібнити.
Додаємо кедрові горіхи потроху і зубчик часнику, нарізаний скибочками. Розтираємо, додаємо сіль.
Додаємо тертий пармезан і пекоріно сардо, перемішуємо. Вливаємо оливкову олію, перемішуємо до глянцевого вигляду.
Доводимо воду до кипіння, солимо і засипаємо трофі. Варимо до аль денте.
Зливаємо воду, залишивши кілька ложок відвару. Змішуємо песто з пастою.
Додаємо листочки свіжого базиліка для прикраси й подаємо.
Трофі з песто — це страва, де вся робота відбувається ще до того, як ви підійшли до плити. Паста тут — лише носій, а зварити її вміє кожен. Питання в іншому: вийде у вас справжнє песто чи зелена кашка з запахом трави.
Дехто каже — песто можна зробити блендером, швидше й простіше. Ні, бо ніж блендера ріже клітини листя, і разом із соком вилазить гіркота та хлорофіл окислюється на повітрі швидше, ніж при розтиранні. Ступка не подрібнює — вона мне, видавлює
олію з листя поступово, і колір лишається яскравим, а смак — чистим, без тієї гіркуватої нотки, яку потім списують на "так і має бути".
Трофі — не випадкова форма. Його скручені жмутки якраз і тримають соус у заглибинах, тоді як гладка паста змусила б песто стекти на дно тарілки. Тут форма і соус домовились заздалегідь, і в цьому вся суть страви — ніякого окремого рецепту пасти, окремого соусу й надії, що якось зійдеться.
На чотирьох людей цього вистачить як на основну страву, не як на гарнір. Якщо хочете подати як закуску перед чимось ситнішим — ділите порції навпіл, пасту це не образить.
Базилік беріть не той, що продається вже зів'ялим у пакетику на вагу — йому бракує ефірних олій, а саме вони дають той гострий зелений запах, заради якого все затіяно. Листя мийте й сушіть старанно: крапля води, що лишилась, розбавляє
олію і робить песто водянистим замість глянцевого. Розтирайте потроху, жменями, а не всю купу відразу — інакше ступка просто розмазує листя по стінках, а не давить.
Кедрові
горіхи — не примха і не декор. Вони дають жирність і легку смолянисту гіркуватість, яка врівноважує різкість базиліка. Якщо кедрових немає або ціна кусається — підійде будь-який горіх із власною м'якою олійністю: волоський трохи гіркіше, мигдаль нейтральніше. Головне — не смажений і не солоний, бо тоді ви вже керуєте не своїм песто, а тим, що зробив виробник горіхів.
Часник кладіть одним зубчиком і не більше: тут він не основа смаку, а гострий акцент, який швидко переб'є все інше, якщо захопитесь. Нарізаний скибочками він розтирається рівномірніше, ніж цілий, — менше ризику, що потрапить великий шматок і вистрілить різкістю в одній ложці пасти.
Два сири —
пармезан і
пекоріно сардо — обрані не для складності, а для балансу: пармезан дає горіхову глибину, пекоріно (з овечого молока) додає солону гостроту. Якщо пекоріно не знайшли, замінюйте будь-яким твердим витриманим овечим або козячим сиром із вираженою солоністю — тільки не плавленим і не м'яким, вони просто розчиняться в кашу.
Олію беріть оливкову, саме extra virgin, бо тут вона не середовище для смаження, а повноцінний інгредієнт зі своїм смаком. Вливайте її в кінці й невеликими порціями, перемішуючи до глянцю — це той момент, коли песто з суміші перетворюється на соус, і поспіх тут шкодить: олія має зв'язатися з усім іншим, а не просто лягти зверху шаром.
Воду для
трофі солите як для будь-якої пасти — щедро, на смак морської води, бо паста бере
сіль лише під час варіння і більше ніколи. А ложки відвару, які лишаєте перед зливанням, — це не страховка "про всяк випадок": крохмаль у воді допомагає песто рівномірно обійняти кожну закрутку трофі, замість того щоб лежати окремими острівцями зеленого на тарілці.
Ще від Liam Murphy
·