Фото від ШІСуп з ревеню та полуниці
Інгредієнти
Кроки
Покладіть ревінь і полуницю в каструлю.
Розріжте ванільний стручок уздовж і вийміть насінини ванілі.
Змішайте насінини ванілі з цукром, щоб вони рівномірно розподілилися.
Додайте ваніль із цукром, воду та листя м'яти до каструлі з полуницею і ревенем.
Доведіть до кипіння і дайте потомитися під кришкою 15 хвилин.
Злегка остудіть суп у каструлі.
Процідіть суп, щоб відокремити розварені ягоди, ревінь і листя м'яти.
Зворотним боком столової ложки вичавіть весь сік і поставте рожевий суп у морозильник, доки він не стане крижаним.
Суп також можна охолодити в холодильнику до 3 днів, а потім поставити в морозильник, щоб він став крижаним перед подачею.
Подавайте суп із ревеню у глибоких тарілках зі свіжою полуницею, листям м'яти та кулькою ванільного морозива.
Це не зовсім суп — це компот, доведений до розуму і поданий холодним як перша страва.
Ревінь із
полуницею варять разом не випадково: ревінь сам по собі кислий і трохи деревний, а полуниця дає солодкість і колір. Разом вони витягують одне з одного те, чого самим не вистачає.
Питання «вийде чи ні» тут не про майстерність, а про терпіння в двох місцях: дати супу покипіти стільки, скільки треба, щоб ревінь віддав увесь сік і розпався, а потім — не полінуватися добре охолодити. Теплий чи ледь прохолодний — це вже не той суп, а недороблений компот.
Головна помилка — не почекати, поки ревінь стане м'яким наскрізь. Він варений виглядає готовим і при шматках, що тримають форму, а насправді всередині ще твердий, і тоді при проціджуванні сік просто не вичавиться — ви виллєте половину смаку в сито.
Ревінь ріжте не дрібно — кубиками, бо ваша мета не з'їсти його шматками, а виварити з нього сік і забрати решту. Чим більший кубик, тим легше потім відокремити м'якуш від рідини.
Полуниця тут гравець другого плану: вона може бути навіть не найкращою на вигляд, бо все одно піде на кипіння, а не на тарілку в цілому вигляді.
Ваніль — не прикраса, а те, що прибирає в ревеню оцю трав'яну різкість, яка в декого асоціюється зі "стеблом з городу". Якщо
стручка немає — візьміть екстракт, але справжній, не ароматизатор з пляшечки за три копійки: різниця тут відчутна, бо ваніль працює в фоні, і підробка там видно одразу.
Цукор — 150 г на 250 г ревеню звучить багато, але це не десертна солодкість, а баланс проти кислоти. Ревінь без достатньої кількості цукру лишається продуктом для компоту бабусі, яка любить "щоб кисліло". Якщо ваш ревінь молодий і не такий кислий — зменшуйте цукор обережно, невеликими кроками, і пробуйте.
Листя
м'яти в бульйоні — не для краси, а для аромату, який розкривається саме в гарячій рідині, тому його кладуть на старті. А те листя, що йде на подачу — вже інша роль, свіжа нотка, яка контрастує з холодним супом. Це два різні інгредієнти в одному списку, хоч і однакові на вигляд.
Проціджування зворотним боком ложки — не забаганка, а спосіб витягнути максимум соку, не продавивши волокна крізь сито. Якщо немає дрібного сита — підійде марля, складена в кілька шарів, аби тільки не м'якуш пройшов разом із рідиною.
Подача з морозивом — це не химерність, а той самий принцип контрасту, що й з м'ятою: холодний суп і ще холодніше морозиво, яке тане в ньому і трохи пом'якшує кислинку. Без морозива суп не зіпсується, просто стане трохи суворішим на смак — тоді свіжу полуницю й м'яту кладіть щедріше, вони підхоплять цю роль.
Ще від Inês Carvalho
·