Полуниця

Полуниця не любить чекати. Дозріває вона на кущі, і саме там набирає весь свій цукор і аромат. Зірвана недозрілою — так і залишиться кислою, бо після збирання цукру в ній більше не додасться, тільки м'якість трохи зміниться від зберігання.

Обирайте полуницю на запах — якщо пахне ще на відстані, то стигла і смачна. Придивіться до кольору: він має бути рівномірним, без білих чи зеленуватих боків. Такі боки — ознака того, що плід зняли завчасно. Легенько натисніть пальцем: стигла полуниця пружна, а не тверда, як камінь, і не водяниста.

Дехто каже: чим більший плід, тим він солодший. Ні! Розмір залежить від сорту та поливу, а не від стиглості чи смаку. Часто найкращий смак ховається саме в дрібних ягідках.

Ця помилка призводить до простого результату: на ринку люди обирають найбільші, найкрасивіші плоди, а привозять додому — прісні, без аромату. Довіряйте носу і кольору, а не розміру.

Полуниця, до речі, легка — на сто грамів лише 36,4 ккал. Смак у неї ніжний, свіжий, без зайвої ваги для тіла, аби тільки плід був справді стиглим.