Фото від ШІСеміфредо з амаретті
Інгредієнти
Кроки
Відокремлюємо білки від жовтків. Білки збиваємо в густу піну.
Жовтки з'єднуємо з цукром і розтираємо вінчиком або міксером до густої кремової маси.
Окремо збиваємо рослинні вершки до пишної консистенції.
Печиво амаретті грубо кришимо, трохи залишивши для прикраси.
Обережно з'єднуємо жовткову масу, збиті білки, збиті вершки та покришене печиво.
Перекладаємо суміш у форму для запікання або в порційні формочки й ставимо в морозильник.
180 хвПеред подаванням прикрашаємо покришеним печивом амаретті.
Семіфредо — це не морозиво і не крем, а щось посередині, і саме в цьому вся хитрість. Італійці так і кажуть — «напівзамороджене». Яєчна піна та збиті вершки тримають у собі стільки повітря, що навіть у морозильнику маса не перетворюється на лід, а застигає м'яко, як щільний мус. Ложка входить у неї без боротьби — і це головна ознака, що все зроблено правильно.
Вийде страва чи ні, вирішується не в морозильнику, а раніше — на етапі збивання. Якщо 
білки та вершки збиті погано, повітря в масі мало, і тоді вода просто замерзає, а не мус. Результат — крижана грудка, яку доведеться довбати ложкою, а не десерт, що тане на язиці.
Печиво амаретті тут не прикраса для годиться, а конструкція. Воно вбирає зайву вологу і дає тріск на зубах серед м'якої маси — без нього семіфредо було б просто солодкою піною без характеру.
Дехто каже — раз морозимо, то це морозиво, і робити його складно, як морозиво. Ні. Морозиво крутять і збивають просто в процесі заморозки, щоб не дати льоду вирости великими кристалами. Семіфредо такого не потребує: повітря вже вбито в масу заздалегідь, формочка просто тримає форму, поки холод її фіксує.
Яйця тут працюють удвічі. Жовтки з цукром розтерті до густої крем-маси дають смак і той м'який ванільно-карамельний відтінок, який ви отримуєте без жодної ванілі — просто від того, що 
цукор добре розчинився в жовтку, а не лежить крупинками. Білки ж — це каркас із повітря: збиті в густу піну, вони тримають бульбашки, які не дадуть масі перетворитися на лід. Яйця беріть свіжі — старий білок погано тримає піну, і ви це відчуєте руками: він просто не густіє, скільки не крути віночком.
Цукор — три ложки на все це диво, і цього рівно стільки, щоб підкреслити амаретті, а не заглушити його. Амаретті й так солодке й трохи гірчить мигдалевим духом, тож цукор тут радше для текстури жовткової маси, ніж для солодкості десерту.
Рослинні вершки збиваються густо, схожі консистенцією на жирну сметану, що тримає слід від віночка. Якщо є молочні вершки жирністю від 33% — беріть їх, вони збиваються надійніше й тримають форму довше. Критерій простий: будь-які вершки, які здатні збитися в стійку піну, не опадаючи відразу назад у рідину.
Печиво амаретті — італійське мигдалеве печиво з характерною гіркуватістю й хрусткою скоринкою. Якщо його немає, шукайте заміну за принципом, а не за назвою: сухе мигдалеве печиво або будь-яке хрустке печиво з горіховим присмаком, яке не розкисає миттєво в кремі. Смак вийде інший, але механізм — тріск серед м'якого — збережеться.
З'єднувати всі збиті маси треба обережно, знизу вгору, а не круговими рухами міксером — інакше ви просто вибʼєте те повітря, яке щойно так старанно туди вбивали, і повернетесь до проблеми крижаної грудки.
Три години в морозильнику — це нижня межа, не присуд. Готовність перевіряйте не годинником, а ложкою: вона повинна входити з легким опором, як у щільний мус, а не вгризатися в тверду масу. Якщо морозильник у вас не надто холодний чи форма завелика — тримайте довше, нічого страшного не станеться.
Ще від Elena Rossetti
·