Фото від ШІКрокети зі шпинату
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 200 г Шпинат
- 2 од. Яйця
- 50 г Монтазіо
- 50 мл Вершки
- Панірувальні сухарі за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Рослинна олія за смаком
Кроки
Очистіть шпинат, видаливши стебла. Відваріть листя у великій кількості підсоленої киплячої води, відкиньте на друшляк і ретельно обсушіть.
Дрібно наріжте шпинат великим ножем або подрібніть у блендері.
Перекладіть подрібнену масу у велику миску, додайте яйце і вершки та добре перемішайте.
Приправте сіллю та чорним перцем за смаком.
Додавайте панірувальні сухарі та перемішуйте, поки маса не стане компактною.
Підготуйте тарілку, миску з панірувальними сухарями, миску з яйцем. Наріжте монтазіо кубиками.
Сформуйте кульку розміром з тенісний м'ячик, зробіть заглиблення, покладіть кубик монтазіо, закрийте і злегка притисніть.
Обваляйте крокет у яйці, потім у панірувальних сухарях. Повторіть із рештою маси.
Налийте олії в сковороду так, щоб вона покривала крокети на 2/3. Увімкніть середньо-сильний вогонь.
Перевірте готовність олії, зануривши кінчик дерев'яної шпажки — повинні з'явитися бульбашки.
Обережно викладайте не більше трьох-чотирьох крокетів за раз в гарячу олію.
Перевертайте через кілька хвилин, щоб рівномірно підрум'янити з обох боків.
Вийміть готові крокети шумівкою, обсушіть від олії й викладіть на паперовий рушник.
Крокет — це спосіб заховати в хрустку шкаралупу те, що саме по собі на тарілці виглядає сумно. Варений
шпинат без нічого — це просто мокра зелена купка. А загорнутий у
сухарі й обсмажений, та ще й з розплавленим сиром усередині — вже страва, яку хочеться з'їсти, а не доїсти з почуття обов'язку.
Головна інтрига тут не в смаку, а в консистенції маси. Якщо шпинат погано віджати, крокет розвалиться в
олії ще до того, як утвориться скоринка — і ви отримаєте не хрумку кульку, а зелену кашу з бризками олії навколо. Якщо віджати як слід і не пошкодувати сухарів на зв'язку — форма тримається, і єдина небезпека — пересушити зовні, поки сир усередині ще не встиг розплавитися.
Дехто каже — крокети обов'язково смажити у фритюрниці, бо вдома це небезпечно й нічого не вийде. Неправда: звичайна широка сковорода з олією на два пальці заввишки працює так само, просто крокетів у неї влазить менше і доглядати за ними треба уважніше руками, а не термостатом.
На чотирьох це закуска або гарнір, по два-три крокети на тарілку, з чимось кислим поряд — лимоном чи йогуртовим соусом, бо сам крокет жирний і щільний, а кислота це врівноважує.
Шпинат тут не для смаку — смак у ньому слабкий, трав'янистий, він радше основа, носій текстури. Головне, що з ним треба зробити правильно, — відварити коротко, у великій кількості води, щоб листя не встигло розкиснути в кашу, а потім обсушити так жорстко, ніби ви його хочете знекровити. Залишена волога — ось справжня причина, чому крокети розвалюються в
олії: вона википає зсередини, тисне на оболонку зсередини, і скоринка тріскає раніше, ніж устигла взятися. Тому «ретельно обсушіть» у рецепті — не формальність, а запобіжний захід проти конкретної аварії на сковороді.
Яйце і
вершки виконують роль клею й пластифікатора одночасно: яйце зв'язує, вершки дають масі ковзкість, щоб вона не була сухою грудкою. Якщо вершків немає — підійде будь-яка жирна рідка молочна основа без зайвого смаку, навіть трохи молока або сметани, розведеної водою. Головне не перестаратись з рідиною, бо тоді
сухарів піде забагато, а маса стане важкою і щільною, як підошва.
Монтазіо — італійський твердий сир, який тут обраний не з примхи, а за властивість плавитись у в'язку масу, а не розтікатись рідкою калюжею. Критерій заміни простий: беріть напівтвердий сир із помітною тягучістю при нагріванні — моцарелу, гауду, навіть неостру сулугуні, якщо лежить. Головне, щоб кубик усередині крокету встиг розм'якнути за час смаження, а не лишився твердим холодним ядром — а це питання розміру кубика, а не рецепта: занадто великий шматок сиру просто не прогріється.
Сухарі в масі — це скелет. Без них шпинат із яйцем тримається купи хіба на надії. Додавайте їх поступово і орієнтуйтесь на руку: маса повинна ліпитися, як м'який пластилін, не прилипати до пальців і не розсипатися. Це той момент, де немає сенсу зважувати — в різного шпинату різна волога навіть після обсушування.
Подвійна панірування — спочатку яйце, потім сухарі — працює як щит: яйце дає клейку плівку, до якої сухарі прилипають рівномірним шаром, і саме цей шар не дає олії проникнути всередину та не дає крокету розвалитися, поки сир плавиться. Тонкий або нерівний шар паніровки — причина, коли крокет «вибухає» в олії чи пускає бульбашки сиру назовні.
Про олію: «на 2/3 покриває крокети» і середньо-сильний вогонь — це налаштування на температуру, за якої крокет встигає рівномірно підрум'янитись зовні за той самий час, що сир розтопиться всередині. Якщо вогонь слабший — крокет довго сидить в олії, вбирає зайвий жир і розмокає; якщо сильніший — скоринка горить, а середина лишається холодною. Перевірка шпажкою з бульбашками — чесний і простий орієнтир без термометра, і йому варто довіряти більше, ніж цифрі з рецепта, бо плити й каструлі в усіх різні.
Ще від Matteo Brandt
·