Фото від ШІТортилья-піца
Інгредієнти
- 4 од. Тортилья
- 50 г Томатна паста концентроване
- 125 г Моцарела свіжа
- 75 г Пармезан свіжотертий
- 2 ст. л. в'ялені томати дрібно нарізані
- 40 г чорізо
- 1 жменя Базилік
Кроки
Злийте рідину зі свіжої моцарели та добре обсушіть її паперовим рушником.
Викладіть тортильї на два деко, застелені пергаментним папером.
Розподіліть томатне пюре по тортильях, а потім пармезан і свіжу моцарелу, розірвану на менші шматочки.
Розподіліть зверху в'ялені томати, а потім чорізо, нарізане тонкими скибочками.
Випікайте в розігрітій духовці при 180 градусах з конвекцією 10 хвилин, поки сир не розплавиться.
10 хвПеред подаванням посипте свіжим базиліком.
Тортилья-піца — це не піца, і не вдавайте, що це вона. Це чесна швидка заміна для тих, хто хоче смак піци за ті десять хвилин, поки духовка розігрівається до нормальної температури для справжнього тіста. Тут тортилья працює як платформа: тонка, суха, вже випечена — їй не треба підніматися, не треба ферментуватися, вона просто чекає, поки на ній щось розплавиться.
Вийде вона майже завжди, і в цьому вся суть страви. Єдине, що може зіпсувати результат, — вода. Волога з
моцарели чи з томатів перетворить хрустку коржину на мокру ганчірку, і ви отримаєте не піцу, а тортилью, що розмокла в соусі. Решта — технічні дрібниці, які не вимагають майстерності.
Дехто каже: конвекція — це просто «вентилятор дме гарячим повітрям», неважливо, вмикати чи ні. Ні, бо саме рух повітря забирає вологу з поверхні швидше, ніж вона встигає просочитися в тортилью знизу. Без конвекції той самий сир розплавиться, а низ встигне набрати вологи й стати м'яким.
Моцарела тут — головний ризик, і перший крок рецепта недарма про неї, а не про тісто. Свіжа моцарела в розсолі несе воду всередині себе, і якщо її не обсушити, вона віддасть цю воду просто на
тортилью під час випікання — і ви отримаєте локальну калюжку там, де мала бути хрустка основа. Паперовий рушник тут не формальність, а той самий захист від дефекту «мокра середина», про який скаржаться найчастіше. Якщо моцарели немає — беріть будь-який сир, що плавиться рівномірно і не тече водою: гауда, молодий чеддер, навіть звичайний «піцайний» сир із пакета — він для цього й зроблений.
Томатне пюре концентроване — тому його мало, 50 г на чотири тортильї. Це не соус у звичному розумінні, а тонкий шар смаку й кольору, який не повинен намочити основу. Якщо у вас звичайна томатна
паста — розведіть трохи або покладіть ще менше, інакше волога знову піде туди, куди не треба.
Пармезан кладуть під моцарелу не випадково — твердий тертий сир швидше схоплюється і утворює тонку підкладку, яка частково ізолює тортилью від соусу й від соку моцарели. Якщо пармезану немає — підійде будь-який твердий витриманий сир із вираженим смаком, грана падано чи навіть сухий солоний сир місцевого виробництва.
В'ялені томати — не свіжі, і це важливо: свіжі дали б зайву воду, в'ялені вже віддали її раніше, під час сушіння, і тепер несуть концентрований смак без ризику для текстури. Якщо замінюєте на свіжі — наріжте дрібніше й не кладіть багато, інакше повертаєтесь до тієї самої проблеми з вологою.
Чорізо тут не для ситості, а для жиру та солі, які під час випікання підплавляться й просочать верхній шар сиру, а не тортилью знизу — жир іде вгору по теплу, а не вниз. Тонкі скибочки — щоб встигли прогрітися й віддати цей жир за ті самі десять хвилин, поки сир плавиться. Товстіші шматки просто не встигнуть розкритися.
Базилік — в кінці, і тільки в кінці. Свіжа зелень у духовці при такій температурі втрачає аромат і стає гіркою ганчіркою — не тому що так заведено, а тому що ефірні олії в листі випаровуються за секунди при прямому жарі. Тому базилік чекає, поки все вийде з духовки, і тоді вже робить свою роботу — ароматом, а не варінням.
Ще від Lucas Moreau
·