Фото від ШІАнчоуси, запечені в духовці
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 600 г Анчоуси
- 200 мл Біле вино
- Панірувальні сухарі за смаком
- 2 зубчик Часник
- 1 пучок Петрушка
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком, молотий
Кроки
Очищаємо анчоуси: відрізаємо голову, видаляємо центральну кістку та внутрішності, промиваємо й даємо стекти воді.
Розкладаємо анчоуси на чистому бавовняному рушнику на кілька хвилин, щоб стекла зайва волога.
Форму для запікання змащуємо невеликою кількістю оливкової олії.
Викладаємо анчоуси на дно форми шкірою донизу щільно один до одного.
Поливаємо оливковою олією, солимо і додаємо свіжомелений чорний перець.
Заливаємо анчоуси білим вином, присипаємо панірувальними сухарями і подрібненою петрушкою з часником.
Поливаємо ще раз оливковою олією.
Розігріваємо духовку до 180 градусів.
Ставимо форму в духовку і випікаємо до готовності риби.
Дістаємо з духовки і подаємо гарячими.
Анчоус — риба бідних рибалок, не доросла осетрина. Дрібна, кісточка тонка, м'ясо ніжне, і саме тому її не варять і не смажать довго — запікають швидко, при не дуже гарячій духовці, щоб м'ясо встигло дійти, а не пересохнути. 180 градусів для такої тонкої риби — це вже достатньо, щоб 
вино закипіло й почало впарюватись, а шкіра не встигла задубіти раніше, ніж м'ясо дійде.
Вийде чи ні — залежить не від духовки, а від риби. Свіжий анчоус пахне морем, а не рибним магазином, очі ясні, а не каламутні. Якщо риба лежала зайвий день — жодне вино й 
часник це не виправлять, лише замаскують, і то ненадовго.
Головна ознака готовності тут не час, а вигляд: м'ясо з прозорого стає білим і матовим, а не прозоро-склистим, і легко відходить від кістки. 30 хвилин — це орієнтир знизу, не команда вимикати духовку за будильником.
Біле вино тут не для смаку вина — воно википає, і разом з парою йде частина різкого рибного запаху, який дехто плутає зі свіжістю. Насправді свіжа риба майже не пахне різко, а оцей запах — ознака риби, яка вже почала псуватись. Візьміть сухе вино, без солодкості: солодке карамелізується і дасть зайву липкість там, де треба легкість.
Часник і 
петрушку кладуть не заради краси зверху, а щоб забити рибний жир своїм ароматом — старий прийом, яким користуються всюди, де риба дешева і трохи «на любителя». Чим дрібніше посікли — тим рівніше розійдеться запах по всій формі, а не осяде купкою в одному кутку.
Панірувальні сухарі — не паніровка в класичному сенсі, а просто спосіб забрати зайву вологу з поверхні й дати легку скоринку зверху, поки низ риби тушкується у вині. Немає сухарів — потовчіть черствий хліб або візьміть панко, принцип той самий: суха крихта, яка вбирає вологу й підрум'янюється.
Оливкова 
олія тут — не обов'язково найдорожча пляшка з етикеткою "extra virgin". Головне — олія без свого різкого запаху, яка не заглушить ані рибу, ані часник. Та сама логіка, що й з будь-якою нейтральною олією для смаження: вона — провідник смаку, а не сам смак.
Форму змащують олією не для краси, а щоб риба не прилипла до дна — анчоус тонкий, і зідрана шкіра при подачі виглядає неохайно, хоч на смак це не впливає. Дрібниця, але з таких дрібниць і складається враження "акуратно зроблено" чи "абияк".
Дехто думає, що дрібну рибу можна недомити чи погано почистити — мовляв, кісточки все одно м'які, прожують. Ні: навіть тонка хребтова кістка в готовій рибі відчувається неприємно, якщо її не прибрати заздалегідь, а нутрощі дають гіркоту, яку потім ніяким вином не заб'єш.
Ще від Matteo Brandt
·