Фото від ШІШоколадно-мигдалева паста
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 100 г Мигдаль
- 6 ст. л. Соняшникова олія
- 6 ст. л. Цукор
- 5 ст. л. Какао-порошок
- 10 ст. л. Молоко
Кроки
Підсмажуємо мигдаль кілька хвилин з обох боків, уважно стежачи, щоб не підгорів.
Перекладаємо мигдаль у блендер і подрібнюємо, час від часу вимикаючи блендер, щоб він охолов.
Продовжуючи подрібнювати, горіхи поступово виділятимуть олію і утворять пасту.
Потроху додаємо решту інгредієнтів, вмикаючи блендер після кожного додавання.
Збиваємо до отримання гладкої однорідної кремової маси без грудочок.
Домашня шоколадна паста з горіхами — це, по суті, те саме, що й купована, тільки без консервантів і зайвого цукру, бо 
цукор тут кладете ви, а не технолог. Вирішує вона одне просте питання: чи вийде паста гладкою, як у банці з магазину, чи зернистою, як погано розмелений кутаб. А це залежить не від рецепту, а від того, чи вистачить вам терпіння стояти над блендером довше, ніж здається потрібним.
Мигдаль тут не для смаку в чистому вигляді — він для текстури. Горіх, подрібнений достатньо довго, сам перетворюється на пасту, бо виділяє власну 
олію. Це той самий механізм, за яким роблять арахісову пасту чи тахіні: не додають олію, щоб горіх «розчинився» — олія вже є всередині, треба лише її звільнити механічним тиском ножів блендера.
Дехто думає, що паста погана, якщо в ній відчутні крупинки — мовляв, блендер слабкий. Ні, причина не в потужності мотора, а в терпінні того, хто його тримає увімкненим. Крупинки — це недороблена робота, а не брак техніки.
Мигдаль беріть сирий, необжарений заздалегідь — підсмажуєте самі, і це не косметичний крок. На сухій сковороді горіх нагрівається, шкірка легенько тріскається, а головне — прогрівається олія всередині ядра. Холодний горіх у блендері буде довше перетворюватись на пасту, бо олія в ньому густа й неохоча. Теплий — пускає її значно швидше. Орієнтир готовності — колір трохи темнішає, а запах стає горіховим, різким, не паленим. Якщо зачекаєте секунду довше — горить, і гіркота звідти вже нікуди не зникне, ні цукром, ні 
какао її не перекриєте.
Без мигдалю теж можна — критерій заміни простий: будь-який горіх з високим вмістом власної олії, фундук чи кеш'ю підійдуть так само, арахіс дасть пасту грубшу й земляну на смак. Головне — щоб горіх був сирий, не солоний і не в шкірці, яка гірчить.
Олія в рецепті — не для смаку, а для того, щоб блендеру було за що «хапатися», поки горіх ще не пустив свою власну. Критерій тут — олія без запаху, щоб не перебивала какао. Соняшникова годиться, рафінована олія з виноградних кісточок — теж, нерафінована з сильним запахом — ні, бо потім паста буде нюхатись не шоколадом, а олійнею.
Какао беріть звичайний порошок, не какао-напій з цукром і сухим 
молоком у складі — інакше пропорції цукру поплинуть, і паста вийде або занадто солодкою, або, навпаки, недостатньо шоколадною, бо какао там розведене.
Молоко додає рідини, щоб паста не була густою, як олійна замазка, а розтікалась по хлібу. Якщо молока немає під рукою — підійде будь-яка рідина без власного смаку: вода теж працює, паста просто вийде трохи менш кремовою.
Блендер вимикайте не з ліні, а з розрахунку: мотор і ножі нагріваються від тертя, і якщо не дати їм паузу, перегрітий блендер почне пахнути горілою пластмасою швидше, ніж горіхи стануть пастою. Пауза — це не затримка рецепту, а страховка самого блендера.
Ще від Matteo Brandt
·