Фото від ШІШоколадні булочки
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 200 мл Молоко кімнатної температури
- 15 г Дріжджі
- 2 од. Яйця
- 1 ст. л. Цукор
- 1 ч. л. Сіль
- 450 г Борошно
- 100 г Вершкове масло кімнатної температури
- 125 г Чорний шоколад грубо порубаний
- 1 од. Яйця збите
Кроки
Розведіть дріжджі в мисці з молоком, потім додайте яйце, цукор, сіль і борошно. Замісіть тісто, бажано міксером на низько-середній швидкості, протягом 2-3 хвилин.
Додайте масло і місіть тісто ще 10 хвилин, доки воно не стане еластичним, м'яким і приємним на дотик.
Викладіть тісто на присипаний борошном стіл, посипте зверху шоколадом і складіть кілька разів для рівномірного розподілу.
Покладіть тісто у миску і залиште підходити 1 годину на кухонному столі, накривши чистим рушником. Потім поставте миску з тістом у холодильник до наступного дня.
Викладіть тісто на присипаний борошном стіл, наріжте на булочки і сформуйте круглі кульки. Викладіть на деко з пергаментом на відстані близько одного сантиметра між булочками. Накрийте чистим рушником і залиште підходити ще 1,5-2 години під злегка вологим рушником.
Змастіть булочки збитим яйцем і випікайте у розігрітій духовці при 175 градусах з конвекцією приблизно 17-20 хвилин, доки вони не стануть золотистими і повністю пропечуться. Дайте булочкам трохи охолонути на решітці перед подачею.
Булочки на дріжджовому тісті з шматками темного
шоколаду всередині — не плетена здоба, не бріош у чистому вигляді, а щось середнє: тісто досить багате на
масло й
яйця, щоб тримати форму і не висихати, але не настільки, щоб довелось возитись із окремим опарним тістом. Вирішує тут не рецептура, а терпіння: тісто двічі підходить, і друге підходження — нічне, в холодильнику. Якщо цей пункт пропустити або скоротити, булочки вийдуть щільними й без того смаку, заради якого взагалі варто возитись із
дріжджами.
Головна розвилка — це вимішування. Міксер працює на тісто, доки воно не перестане липнути до рук і не стане пружним, як мочка вуха — не раніше. Хтось скаже: десять хвилин і годі, бо так у рецепті. Ні, десять хвилин — це орієнтир для звичайного тіста в звичайній квартирі, а не секундомір, за яким можна звіряти готовність. Клейковина розвивається тоді, коли розвивається, а не коли вийшов таймер.
Холодна нічна витримка — не примха і не спосіб "ввести традицію". Холод уповільнює дріжджі, і вони встигають наїстися цукру й розвинути смак довше, ніж за одну годину в теплій кухні. Заодно масло в тісті застигає, і зранку з ним легше працювати — воно не тече крізь пальці, поки ви ліпите кульки.
Молоко беріть кімнатної температури — не тепле "для
дріжджів", а саме кімнатної. Холодне молоко сповільнить старт, гаряче — вб'є частину дріжджів ще до того, як вони почнуть працювати. Дріжджі тут пресовані чи сухі — байдуже, головне, щоб живі: якщо сумніваєтесь у їхній свіжості, розведіть окремо з ложкою молока й цукру і подивіться, чи піднімається піна за кілька хвилин. Немає піни — немає сенсу місити далі.
Масло кімнатної температури — це не про смак, а про механіку замісу. Холодне масло не вбудується в тісто рівномірно, а розкришиться й буде заважати клейковині зчепитися. М'яке масло вмішується шарами, і тісто стає еластичним саме тому, що масло не бореться з
борошном, а зв'язується з ним.
Шоколад — грубо порубаний, і це свідомий вибір проти шоколадної крихти з магазину. Крихта вкрита стабілізатором, щоб не плавилась і не тягнулась при запіканні, — вона дасть рівномірні цяточки, але не ту розплавлену кишеню, яка тягнеться, коли розламуєш теплу булочку. Якщо під рукою лише крихта — беріть, нічого страшного не станеться, просто текстура буде інша.
Борошно — звичайне пшеничне, без хитрощів із сильним борошном для хліба: тісто й так тримається за рахунок довгого замісу й холодної витримки, зайва сила клейковини зробить булочки гумовими, а не м'якими.
Друге формування — кульки на відстані сантиметра одна від одної — потрібне не для краси. Близько поставлені булочки під час останнього підходження й випікання злегка підпираються одна об одну, тримають форму вгору, а не розповзаються по деку. Якщо поставити їх далеко одна від одної, кожна булочка осяде і розпластається, бо тісту нема на що спертися.
Останнє підходження — під вологим рушником, бо суха скоринка на тісті, що піднімається, тріскається, коли тісто продовжує рости під нею. Волога тканина не дає верху тіста підсохнути завчасно. Готовність тут знову не за годинником, а на дотик: кулька легко пружинить під пальцем і повільно повертається назад, не лишаючи вм'ятини й не відскакуючи миттєво, як сире тісто.
Духовка з конвекцією при 175 градусах — повітря, що рухається, рівномірніше забирає вологу з поверхні й дає рівну золотисту скоринку з усіх боків, а не тільки зверху. Якщо конвекції немає — ставте трохи вище температуру, градусів на 10-15, і орієнтуйтесь не на хвилини, а на колір: булочка має стати рудувато-золотою, а не блідо-жовтою, інакше середина лишиться сирою під готовою на вигляд скоринкою.
Ще від Marta Kowalczyk
·