Фото від ШІКрем-суп з огірків і йогурту
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

Кроки
Огірки вимийте, очистіть від шкірки та розріжте навпіл, виберіть насіння ложкою, натріть на тертці в миску.
Додайте йогурт, кріп і м'яту, посоліть і поперчіть до смаку та перемішайте.
Пробийте все зануреним блендером або в кухонному комбайні до однорідного пюре.
Перекладіть масу в миску, накрийте харчовою плівкою і настоюйте в холодильнику.
30 хвПодавайте охолодженим, прикрасивши листочком м'яти або кружечком огірка.
Холодний суп без плити — це коли готуєш, а по кухні не пахне парою, і це не лінь, а правильний розрахунок.
Огірок у спеку краще не варити, а подрібнювати: тепло вбиває той різкий свіжий скрип, заради якого огірок взагалі зривають з грядки. Тож тут весь механізм — у тертці й блендері, а не в каструлі.
Вийде чи ні — залежить не від рук, а від двох речей: чи витягли ви насіння і чи дали супу постояти. Насіння тягне воду й гіркоту, а час у холодильнику — це не формальність для галочки, а той момент, коли
м'ята й
кріп перестають бути присипкою зверху і йдуть у смак
йогурту наскрізь. Без цього чекання суп буде просто «йогурт з огірком», а з чеканням — вже щось ціле.
Дехто каже: холодний суп — це ж просто смузі, нащо йому «настоюватись». Ні, бо смузі п'ють одразу, поки не розшарувалось, а тут задача інша — щоб
сіль, м'ята і кисломолочна кислотність встигли домовитися між собою. П'ятнадцять хвилин — замало, пів години — нижня межа, а якщо є година — буде тільки краще.
Огірок беріть не той глянцевий, зі слов'янським парафіновим боком, а той, що на дотик шкарубкий і пахне, коли надрізаєш, — отой запах і є ціллю всього супу,
йогурт тут лише носій. Шкірку знімайте завжди: вона гірчить і в терці дає неприємні волокнисті стрічки, а насіння виймайте ложкою не з делікатності — воно водянисте й розбавляє смак, через нього суп вийде не вершковим, а просто рідким.
Йогурт — основа, і тут головне не бренд, а густина: беріть густий, грецького типу, без цукру й ароматизаторів — критерій простий, він має стояти ложкою, а не литися. Якщо під рукою тільки рідкий питний йогурт, суп вийде, але слабший, і тоді варто додати трохи менше огірка, щоб не розвести все до стану просто кефіру з зеленню.
М'ята і
кріп — це не прикраса для фото, а баланс: кріп дає городню, «нашу» свіжість, м'ята — холодок, через який суп і здається освіжаючим на спеку. Якщо свіжої м'яти нема, сухою не рятуйтесь — вона тут дає присмак сіна, краще взяти побільше кропу або трохи базиліка, він теж працює на ту ж холодну ноту.
Сіль і
перець кладіть наприкінці і куштуйте вже після блендера, а не до нього: подрібнена маса завжди здається менш солоною, ніж є, бо смакові рецептори інакше реагують на пюре, ніж на шматки, — досолити завжди встигнете, а перебрати сіль у готовому пюре вже важче виправити.
Блендер занурювальний чи комбайн — байдуже, критерій один: щоб маса стала однорідною, без крупних шматків шкірки чи волокон, інакше суп виглядатиме не кремовим, а як просто подрібнена салатна основа. Подавайте справді охолодженим — не кімнатної температури «бо і так холодний суп», а саме з холодильника, бо теплий йогурт має зовсім інший, трохи кислуватіший і не такий приємний присмак.
Ще від Kofi Asante
·