Фото від ШІФокачча повільного бродіння з фенхелем та чорним перцем
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 350 мл Вода
- 10 г Дріжджі
- 400 г Борошно
- 50 г Цільнозернове борошно
- 1½ ч. л. Сіль
- 2 ст. л. Оливкова олія
- 1 ч. л. Насіння фенхелю
- 1 ч. л. Сіль
- Чорний перець свіжомелений
Кроки
Розчиніть дріжджі в мисці з водою кімнатної температури, додайте цільнозернове борошно та просіяне пшеничне борошно, коротко вимішайте тісто.
Накрийте тісто і дайте йому відпочити для автолізу 45 хвилин.
Додайте сіль і вимішуйте тісто на низько-середній швидкості приблизно 5 хвилин, доки тісто не стане гладким і блискучим.
Перекладіть тісто в миску, змащену оливковою олією.
Накрийте миску кришкою або чистим рушником і залиште підніматися на кухонному столі на 2 години.
Поставте тісто в холодильник на ніч або мінімум на 8-12 годин.
Дістаньте тісто з холодильника за 3 години до випікання.
Дайте тісту відпочити в мисці 1 годину, а потім викладіть його у невелику форму для запікання або жаростійкий посуд розміром приблизно 23 х 30 см.
Змочіть руки холодною водою і обережно розтягніть тісто, щоб воно заповнило форму до країв.
Дайте тісту піднятися у формі в теплому місці протягом 2 годин, доки воно не збільшиться вдвічі.
Зробіть у тісті невеликі заглиблення вологими кінчиками пальців, обережно, щоб не продавити тісто до самого дна форми.
Полийте хліб трохи оливковою олією, рівномірно розподіливши її.
Посипте насінням фенхелю, пластівцевою сіллю та свіжомеленим чорним перцем.
Випікайте фокаччу в розігрітій духовці з конвекцією при 210 градусах приблизно 25 хвилин, доки хліб не стане хрустким і золотистим.
Фокачча — це хліб, якому ви даєте час замість м'язів. Тут немає замісу до знемоги й випробування віконцем — тісто само собою стає еластичним, бо воно просто довго лежить. Автоліз, довге бродіння на столі і ніч у холодильнику — це не примхи рецепта, а спосіб витягнути з
борошна клейковину й смак без зайвої роботи руками.
Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а задовго до неї. Якщо тісто недотримати в холодильнику або витягнути й одразу пхнути у форму, не давши відігрітися і піднятися — отримаєте щільний корж із дірками від пальців, а не повітряний хліб із характерною пористою м'якушкою. Дефект фокачі — завжди один: не вистояла.
Дехто вважає, що фокачча — це піца, тільки товща. Ні. У піци тісто туге і швидке, бо його розтягують одразу й випікають гарячим і коротким ударом жару. Фокачча ж вся побудована на повільному бродінні: саме воно дає той м'який, трохи кислуватий смак і велику пористість, яку не дасть жодна швидка версія.
Форма 23×30 см і ці пропорції — це на один деко, приблизно на компанію з 6-8 шматків до вина чи супу, не на головну страву на стіл для великої родини.
Вода тут не просто розчинник для
дріжджів — кімнатна температура потрібна, щоб дріжджі прокинулись рівномірно, а не частина загинула в гарячому, частина заснула в холодному. Якщо вода з-під крана у вас літом тепліша за кімнатну — не біда, орієнтуйтесь на відчуття зап'ястя: тепло, але не гаряче.
Дріжджів тут небагато відносно ваги
борошна — і це теж від часу, а не від економії. Чим довше бродить тісто, тим менше дріжджів потрібно: вони встигають зробити свою роботу повільно, без зайвого газу й дріжджового присмаку, яким грішить швидкий хліб.
Суміш цільнозернового і звичайного борошна — не данина моді на здорове харчування, а баланс: цільнозернове дає смак і трохи структури, але саме по собі робить тісто важким і менш піднятим, бо висівки ріжуть клейковинні нитки. Білого борошна тут більшість — воно несе клейковину, яка і тримає всі бульбашки повітря.
Автоліз — це той самий відпочинок тіста без
солі й додаткового замісу, коли борошно просто вбирає воду, а клейковина починає вибудовуватись сама. Сіль додають пізніше навмисно: вона уповільнює цей процес, якщо покласти її одразу. Тому коротка стадія без солі економить вам хвилини замісу руками чи міксером.
Олія в тісті і зверху — це не для смаку в першу чергу, хоча й для нього теж. Зверху вона не дає скоринці пересохнути і створює той характерний рум'яний, трохи смажений верх фокачі. Будь-яка олія без власного вираженого запаху підійде, якщо олії з перших чавлень під рукою немає — оливкова тут цінна радше традицією Лігурії, де фокачу й придумали пекти в печах для хліба, поки ті ще не охололи.
Фенхель і чорний
перець — це вже не обов'язкова частина самого тіста, а те, що можна міняти вільно: розмарин, чебрець, крупна морська сіль — все підійде, аби сипати щедро й по вологій поверхні, інакше спеції просто скотяться з олії і не приклеяться до хліба.
Ще від Ostap Melnyk
·