Фото від ШІХумус з сочевиці
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 100 мл червона сочевиця
- 2 зубчик Часник
- 1 ст. л. Тахіні
- 2 ч. л. Зіра (кумин)
- 1 ч. л. Коріандр мелений
- ½ од. Лимон сік
- 3 ст. л. Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець
Кроки
Промийте сочевицю та варіть її 15 хвилин, додавши зубчики часнику на останні 5 хвилин варіння.
15 хвДобре відцідіть сочевицю через сито.
Збийте блендером сочевицю, часник, тахіні, зіру і коріандр до кремової консистенції.
Приправте лимонним соком, сіллю та перцем і за потреби додайте трохи оливкової олії для потрібної консистенції.
Хумус зі словом "хумус" у назві, але без нуту — це вже трохи обман, і чесно сказати про це варто одразу. Нут довго вариться, довго набрякає, і не в кожній квартирі є час його замочувати на ніч.
Сочевиця — це той самий принцип "перетерта бобова з
тахіні й
часником", тільки швидший: вона розварюється за хвилин п'ятнадцять без жодного замочування, і саме тому в неї тут перейшла вся робота.
Вийде чи ні — питання не майстерності, а терпіння на одному-єдиному кроці: відцідити сочевицю треба справді добре, інакше крем ніколи не стане кремом, а буде рідкою кашею, яка розтікається по тарілці замість того, щоб триматись на хлібі. Решта — чистий блендер і смак на язик.
Дехто каже — хумус без нуту не хумус. Ваша справа, як назвете. Механіка тут та сама: білок і жир із тахіні тримають структуру, кислота з
лимона й часник дають удар смаку, а
олія наприкінці — це вже про текстуру, не про назву.
Сочевицю беріть червону або жовту, лущену — вона розварюється в кашку сама, без зайвих зусиль, саме за ті п'ятнадцять хвилин, які тут написані. Якщо у вас зелена чи коричнева ціла сочевиця — вона тримає форму довше, і п'ятнадцяти хвилин їй може не вистачити. Орієнтир не час, а ознака: зернина має розчавлюватись між пальцями без опору, а не чинити його.
Часник кладуть варитись разом із сочевицею в останні хвилини не випадково — сирий часник у блендері дає різкий, аптечний присмак, який ще годину буде відбиватись. П'ять хвилин у гарячій воді знімають цю гостроту, залишаючи запах і смак, але без хімічної різкості. Якщо часник у вас молодий і некрупний — досить і трьох хвилин, дивіться на колір: він має злегка потьмяніти.
Тахіні — кунжутна паста, і вона тут не для смаку кунжуту, а для жиру і білка, які тримають масу кремовою, а не водянистою. Немає тахіні — підійде будь-яка густа паста з насіння чи горіхів без власного різкого запаху: мелений кунжут, перетертий з трохи
олії, або навіть арахісова паста без цукру, хоч смак тоді зміститься вбік.
Кмин і
коріандр — не для аромату "східної кухні" взагалі, а конкретно для того, щоб перебити бобовий, трохи землистий запах сочевиці. Мелений — швидший варіант, цільний, підсмажений на сухій сковороді й розтертий — сильніший і живіший, якщо маєте хвилину зайву.
Лимонний сік додають після блендера, не до — кислота тут балансує жир із тахіні та олії, і її краще класти поступово, пробуючи, бо половина
лимона — величина непостійна: один лимон кислий, інший солодкий, а язик у вас один і довіряти варто йому.
Олія в кінці — не про смак оливок, а про те, щоб крем не був сухим і щільним. Дрібними порціями вливайте і збивайте далі, дивлячись на консистенцію: коли маса почала стрічкою стікати з ложки, а не падати грудкою — досить, нехай навіть олії пішло менше, ніж написано.
Ще від Marta Kowalczyk
·