Фото від ШІОрекк'єте з броколі та білими грибами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 350 г орекк'єте
- 100 г Бекон
- 1 од. Білі гриби середнього розміру або 300 г заморожених
- 1 зубчик Часник
- Перець чилі черрі за смаком
- Броколі за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Пекоріно романо за смаком
Кроки
Розібрати броколі на суцвіття, помити й обсушити. Нарізати білі гриби шматочками.
На антипригарній сковороді обсмажити часник із подрібненим перцем чилі.
Коли часник злегка підрум'яниться, додати панчетту, броколі та шматочки білих грибів, посолити до смаку.
Готувати до повної готовності панчетти, внутрішня температура свинини має досягти 70 °C.
Відварити пасту у великій кількості підсоленої води.
Відцідити пасту і обсмажити кілька хвилин на сковороді разом із начинкою.
Зняти з вогню та посипати тертим пекоріно романо.
Орекк'єте — це такі «вушка» з твердих сортів пшениці, південь Італії, Апулія. Форма не випадкова: заглибинка тримає соус і шматочки начинки, не дає їм скотитися з тарілки. Тут начинка проста —
броколі,
білі гриби,
панчетта — і саме тому страва або вдасться за двадцять хвилин, або розчарує смаком «варена капуста з макаронами», якщо пропустити момент, коли овочі ще тримають форму.
Головний ризик тут не паста — паста варена, тут важко помилитись. Ризик у тому, що на одній сковороді одночасно готуються три різні речі з різним часом доходження: панчетта мусить дійти до готовності свинини, броколі не повинні розваритись у кашу, гриби не повинні стати гумовими від передержки. Хто кидає все одразу і чекає «поки стане готово» — отримує або сиру панчетту, або розварені суцвіття.
Друга точка — об'єднання з пастою наприкінці. Це не формальність «перемішати». Паста віддає начинці трохи крохмалистої води і забирає жир зі сковороди — так тримається соус без вершків і масла, якого тут взагалі нема. Пропустите цей крок — і вийде просто паста поруч з гарніром, а не страва.
Панчетта тут не бекон і не шпондер — це сире, в'ялене сало з м'ясними прожилками, пряне, без копчення. Беріть шматком, не нарізане тонко в пакеті — такий ріжеться кубиком і смажиться, а не кришиться на сковороді в сухі чіпси. Якщо панчетти нема — візьміть сало з м'ясом, яке можна смажити без диму, подібне за балансом жиру і м'яса; смак зміниться, механізм лишиться той самий: жир, що розтопився, стає основою для подальшого смаження
броколі й грибів.
Про внутрішню температуру 70°C для панчетти — це справжня причина, навіщо її готують окремо і довше за броколі: сире сало-м'ясо небезпечне, якщо не дійшло, а зовні вже рум'яне. Візуально це видно так: шматочки стають щільними, не просвічують салом, край темніє — але якщо сумніваєтесь, різати шматок навпіл і дивитись, чи немає сирого блиску всередині, чесніше за годинник.
Білі гриби — тут або свіжі середнього розміру, або заморожені 300 г. Заморожені не розморожуйте заздалегідь і не зливайте воду в раковину з жалем — та вода, що вийде на сковороду, випарується і піде на користь, трохи концентруючи смак. Свіжий порцині ріжте не надто мілко: він втрачає об'єм при смаженні вдвічі, тонкі шматочки просто зникнуть.
Броколі — суцвіття, не стебло повністю: стебло довше вариться, і якщо кладете разом із суцвіттями, вони розваляться раніше, ніж стебло дійде. Дехто каже — броколі треба заздалегідь відварити окремо, щоб точно встигли. Ні, бо тоді вони двічі проходять термообробку і втрачають і текстуру, і колір; тут механізм інший — обсмажування на сковороді з панчеттою і грибами разом доводить їх до стану «м'які, але тримають форму», і це видно по кольору: яскраво-зелений темніє, але не йде в брудно-оливковий.
Часник і чилі смажте саме до «злегка підрум'яниться» — трохи золотавий, не темно-коричневий. Пригорілий часник дає гіркоту, яку потім ніяким
пекоріно не заб'єш, бо гіркота розчиняється в жирі й розходиться по всій сковороді.
Пекоріно романо — овечий твердий сир, солоний і гострий різкіше за пармезан. Тертий пармезан підійде як заміна за критерієм «твердий сир, що тане стружкою й додає
солі й глутамату», але страва стане м'якшою на смак, менш «південною». Сипати його треба вже знятим з вогню — на гарячій сковороді він плавиться в комки замість того, щоб лягти стружкою на пасту.
Ще від Kofi Asante
·