Фото від ШІОрекк'єте з помідорами черрі пакіно та фісташками
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 350 г орекк'єте
- 200 г Очищені помідори черрі
- 1 пучок Базилік
- 40 г Фісташка
- Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець
- 50 г Пармезан
Кроки
Відваріть орекк'єте у великій кількості підсоленої киплячої води до стану аль денте.
Грубо наріжте помідори черрі пакіно та базилік або подрібніть у блендері, але суміш не повинна перетворитися на пасту.
Відкинуту на друшляк пасту перекладіть у миску й заправте подрібненою сумішшю з помідорів та базиліка.
Додайте фісташки та пармезан, скропіть оливковою олією, приправте чорним перцем і посоліть до смаку.
Все ретельно перемішайте й одразу подавайте до столу.
Орекк'єте — це вушка. Форма не для краси: вигнута чашечка тримає соус там, де звичайна макаронина його просто скине на дно тарілки. Тут соусу навіть немає в класичному сенсі — є сирі помідори й 
базилік, порізані грубо, щоб вушка їх зачерпували ложкою, а не ловили по тарілці.
Це страва на п'ятнадцять хвилин і без вогню для соусу взагалі — весь жар уходить у пасту й більше нікуди. Тому вийде вона чи ні, вирішується не майстерністю, а однією річчю: встигнете ви зібрати все разом, поки паста гаряча, чи дасте їй остигнути в друшляку.
Пакіно — це маленькі сицилійські черрі, солодші й щільніші за звичні, тому їх не варять і не тушкують — ріжуть сирими. Якщо у вас звичайні черрі з магазину, водянисті й кислуваті, — страва не провалиться, просто додайте трохи більше 
олії та терпіння з 
сіллю: пробуйте, а не сипте за звичкою.
Чому з друшляка — відразу в миску, а не на тарілку з хвилину почекати? Паста на повітрі охолоджується швидко, крохмаль на поверхні застигає, і сирі помідори вже не віддадуть їй сік, а ляжуть окремо, як гарнір збоку. Гаряча паста трохи «обварює» помідори й базилік — не варить, а саме розкриває запах, який у холодному базиліку спить.
Воду для орекк'єте не жалкуйте — велика каструля, багато води, добра щіпка соли. Дехто каже: сіль у воді — для смаку самої пасти. Почасти так, але головне інше — паста у тісній каструлі з малою кількістю води охолоджує воду занадто сильно, кипіння зупиняється, і вушка варяться нерівномірно, десь сирі, десь розповзлися.
Фісташки тут не прикраса, а заміна традиційному горіху 
пармезану — вони дають жир і хрусткість там, де в соусі жиру взагалі нема, крім олії. Якщо фісташок немає — беріть будь-який несолодкий горіх, що добре підсмажується насухо: кедровий, волоський, навіть гарбузове насіння. Головне — не заводський солоний арахіс, він перетягне сіль на себе і все переб'є.
Оливкова олія тут не для смаження, а як останній штрих — бере на себе роль соусу, зв'язує помідорний сік із сиром і горіхом. Дехто каже: олія без запаху — економія, нема різниці. Є різниця, і саме тут вона відчутна найгостріше, бо олія не ховається за вогнем і спеціями — вона єдиний жир у страві. Беріть ту, яку б налили в салат, а не ту, що для сковорідки.
Пармезан краще тертий одразу перед подачею, а не з пакетика — тертий заздалегідь сир підсихає й злипається комками замість того, щоб розтанути тонким шаром на теплій пасті. Якщо пармезану немає — будь-який твердий сир, що добре труситься на тертці й має власний солоний смак, пекоріно підійде ще краще, він навіть гостріший.
Базилік ріжте або бийте в блендері з помідорами в останню хвилину, не раніше — зрізаний базилік темніє й гіркне на повітрі швидше, ніж здається. Якщо блендер — то коротким імпульсом, а не довгим перемелюванням: мета грубий шмат, а не зелена паста, бо паста заб'є смак помідора своїм хлорофілом.
Ще від Nora Vasquez
·