Фото від ШІПаста в томатному соусі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 500 г Консервовані рублені томати
- 380 г Макарони
- Сіль за смаком
- 1 зубчик Часник розрізаний навпіл
- Базилік листочки, свіжий
- Пармезан за смаком
- Оливкова олія
Кроки
Розігріти трохи оливкової олії у сковороді, додати часник розрізаний навпіл і обсмажити на слабкому вогні кілька хвилин.
Додати очищені консервовані помідори, посолити, накрити кришкою і тушкувати на повільному вогні.
38 хвВийняти часник і перетерти соус через сито для однорідності.
Повернути соус у сковороду і готувати ще, щоб він загуснув.
12 хвУ каструлі довести воду до кипіння, посолити і відварити пенне.
Відцідити пасту і додати до сковороди з соусом.
Обережно перемішати дерев'яною ложкою, розкласти по тарілках і прикрасити свіжим базиліком.
Паста в томатному соусі — це перевірка на терпіння, а не на кулінарну майстерність. Інгредієнтів п'ять, помилитись ніде, крім одного місця: скільки часу ви дасте соусу постояти на вогні до того, як покладете туди пасту.
Вийде вона завжди — томати, 
часник і 
олія докупи не зіпсуєш. А от яка вийде — залежить від того, чи вистачить вам терпіння на ці півгодини, поки соус з рідкого томатного соку перетворюється на густу однорідну масу, яка облипає ложку, а не стікає з неї.
Головний ворог тут — поспіх. Якщо зняти соус з вогню зарано, паста плаватиме в рідині замість того, щоб бути в ній одягненою.
Часник тут не для гостроти, а для аромату олії. Розрізаний навпіл — щоб легко було його потім вийняти, коли своє віддав, а не лишився гризти соус зсередини твердим шматком. На слабкому вогні, тому що часник горить швидко і одразу стає гірким — за кілька секунд із запашного він перетворюється на паленого ворога всього соусу. Орієнтир тут не час, а запах: як тільки олія запахла часником, а сам часник ще жовтий, не коричневий — досить.
Консервовані помідори тут не через лінь, а через логіку: добрі стиглі томати бувають два місяці на рік, решту часу консерва точніша за свіжі, бо консервують у сезон і на піку стиглості. Якщо є власні дозрілі літні помідори — беріть, тільки обшпарте і зніміть шкірку, інакше вона потім скрутиться в соусі неприємними стрічками.
Тушкування під кришкою — це не варіння, а повільне випаровування зайвої води з одночасним збереженням аромату. У вас немає казана з важкою кришкою — і не треба, широка сковорода і звичайна кришка з каструлі впораються, головне щоб пара не вся одразу тікала. Дехто каже — чим довше тушкувати, тим смачніше. Ні, бо після певної межі вода вже випарувалась, і далі ви просто уварюєте томатну м'якоть до стану пасти, втрачаючи свіжість смаку заради густини, яку можна отримати швидше через сито.
Протирання через сито — крок, який люди пропускають, а дарма. Шкірка та насіння в консервах лишаються навіть після хорошої обробки, і без сита ви відчуєте їх язиком саме тоді, коли чекаєте однорідності. Сито дає оксамитову текстуру без блендера, який заодно вб'є в соус повітря і зробить його піняво-рожевим замість глибокого червоного.
Друге тушкування, вже без кришки, — це та стадія, де соус густішає насправді, видимо: він перестає розтікатись по сковороді, тримає слід від ложки кілька секунд. Ось ця ознака важливіша за дванадцять хвилин у рецепті — у когось плита слабша, у когось сковорода ширша, і час піде інший.
Пасту відварюйте окремо, солону воду не шкодуйте — це єдине місце, де паста бере 
сіль у собі, а не на поверхні. 
Пармезан і 
базилік — фінальний акорд, базилік кладіть у кінці, бо від тривалого тепла він чорніє і втрачає запах, перетворюючись на прикрасу без сенсу.
Ще від Nora Vasquez
·